Єдина представниця Буковини на Чемпіонаті Європи з легкої атлетики в Іспанії Наталка Лупу, виступаючи у ранзі чинної переможниці Командного Євро на 800-метрівці, залишилася за бортом фіналу на цій дистанції, хоч і показала високий результат. Натомість вихованка Анатолія Якимчука та Володимира Степанова здобула путівку до фіналу в естафеті 4х400 м. Після чого перейшла на трибуни і молилася та вболівала до сліз за колег по збірній. Особливо раділа за близьку подругу Єлизавету Бризгіну, яка виборола дві медалі. Потім були екскурсії Барселоною, морські пейзажі, танці до упаду на бенкеті, нічний переліт додому і... все ті самі думки про втрачену можливість поборотися за медаль на 800-метрівці. Про це та інше Наталка Лупу ексклюзивно розповіла "МБ" після повернення з Чемпіонату Європи.

"Побувала
у знаменитому акваріумі, яких лише три у світі"

– Уже акліматизувалися вдома?

– А ми лише вчора о 04.00 прилетіли до Києва...

– Напевно, прямо з післязмагального бенкету?

– Практично так і вийшло. На бенкеті натанцювалися донесхочу, нагулялися. На прощання могли й у морі покупатися, бо через дорогу від готелю, де ми зупинилися, були барселонські пляжі. Останнього дня змагань я вже не виступала, то хоч містом погуляла. Побувала в знаменитому акваріумі, яких лише три у світі.

– Після шести медалей за два останні дні Євро настрій у збірній, напевно, був більше, ніж святковий?

– Дивлячись у кого (сміється, – авт.). Звісно, я дуже раділа за тих, кому вдалося здобути медаль. Але й самій хочеться побувати на п’єдесталі пошани...

– Але й сильно засмучуватися вам, гадаю, гріх, враховуючи результат...

– Так, результат непоганий (800 м – 2.00,50, – авт.), за нього я щаслива. Задоволена, що ми вийшли на стабільність – цього року практично всі старти в межі 2 хвилин, які й розміняти один раз вдалося (на Кубку України в Ялті, – авт.). Але коли біжиш 2 хвилини і не проходиш до фіналу, це вже прикро. Виявилося, що треба було бути набагато сильнішою...

– Зате в естафеті пробилися до фіналу. Не ризиковано було виставляти одразу двох бігунок на 800 м – вас із Кревсун?

– Просто треба було приберегти сили інших дівчат на фінал – Логвиненко та Єфремовій. Тому поставили нас із Юлією. Звісно, у мене були побоювання, що не проскочимо до фіналу. Але потрапили майже впритул. Боротьба за вихід до фіналу була дуже цікавою. Румунка здивувала на останньому етапі – так і не віддала Тітімець третю позицію.

"Днями поїдемо
на змагання до Швейцарії"

– Ваш неофіційний час на етапі – 52,5 сек. Непогано для 800-метровички.

– Минулого року на молодіжному Євро в Каунасі я в естафеті пробігла 400 м за 51,30 сек. Тож цього разу не задоволена своїм часом в естафеті. Напевно, мій настрій після півфіналу на 800 м не сприяв швидким секундам в естафеті. Ходила там сама не своя, бо дуже вже хотілося бути в фіналі.

– Мабуть, все-таки дуже "болить" непотрапляння до фіналу на 800 м...

– Так. Забіги справді виявилися дуже швидкими. У штабі збірної навіть сміялися, що такого ще не було, щоби з такими високими результатами до фіналу не потрапляли.

– Зате було й за кого порадіти!

– Найбільше я вболівала за Єлизавету Бризгіну, з якою ми товаришуємо. Під час фіналу на 200 м враження було, що це не вона, а я бігла і була другою. У мене від радості аж сльози на очах з’явилися. А їхне "золото" в естафеті 4х100 м, та ще й із таким високим результатом – це просто фантастика! У Марії Рємєнь того дня ще й день народження був – оце подаруночок для неї вийшов! Кожному би такий подарунок до дня народження. Шкода, що коли у мене день народження (4 листопада, – авт.), не проводять великі змагання. Може, паспорт змінити і вписувати дату народження щороку під головні старти, щоби медальні подарунки собі робити до дня народження (сміється, – авт.).

– Зараз ви вже в дорозі до Чернівців?

– Дорога додому мені поки що лише сниться (сміється, – авт.). Маю затриматися в столиці, бо днями, можливо, треба буде вирушити на змагання до Швейцарії. Хоча додому дуже хочу, бо там на мене чекає мама, яка приїхала з Італії...
Георгій МАЗУРАШУ