Про буковинський трофей Олійник дізнався разом з Алієвим

Буковинським футболістом року за підсумками опитування серед місцевих вболівальників став Денис Олійник, який нині успішно захищає кольори харківського "Металіста".
Повідомлення про підсумки опитування застали Дениса Олійника в дорозі на тренування.
– Дякую за приємну новину. Я пам’ятаю, що у нас на Буковині давно проводять такого роду опитування, визначають найкращих. Але останнім часом у мене дедалі менший зв’язок із рідними Чернівцями, тому й вилетіли з голови думки про якісь там рейтинги. Але, звісно, приємно, що не забули.
– Що вважаєте головним футбольним надбанням 2009 року?
– Мене втішило насамперед те, що я, як кажуть, "спіймав стабільну гру" і почав потрохи виправдовувати сподівання у "Металісті". Тепер головне підтримати і розвивати надбане.
– Вам нерідко вдаються досить ефектні голи. Наприклад, ваші голи були визнані найкращими у першому та п’ятому турах цього чемпіонату. Самі можете назвати рейтинг найгарніших своїх голів за рік?
– Ось якби забив "Ворсклі", коли пройшов більше, ніж півполя, це міг бути найкращий гол кола або року. Там все було зроблено на швидкості, в динаміці, але, на жаль, влучив у штангу. А взагалі я такого рейтингу не веду. Наше завдання – тішити видовищною грою і голами вболівальників. А вибирати найгарніше є кому і без футболістів (сміється – авт.).
– У пресі з’явилася інформація про те, як ви з дружиною серйозно готуєтеся стати батьками. Не відвідуєте часом відповідні курси?
– Ми справді серйозно до цього ставимося. І це мене дедалі більше стимулює. Чекаємо з нетерпінням. Головне, щоби все було добре. На курси не ходимо, читаємо цікавеньке на цю тему в журналах та в Інтернеті.
– Відвідини друзів, які мають маленьких діточок, тепер теж стали особливими?
– Так, тепер придивляєшся до різних аспектів "виховного процесу", звертаєш увагу на різні дрібнички, тому що розумієш, що незабаром тебе теж це чекає.
– Деякі відомі особистості надають перевагу народженню дітей за кордоном...
– Ми народжуватимемо в Києві. Тут хороші умови, є нова, європейського рівня клініка "Ісіда", на якій ми зупинили свій вибір. Про перспективу народжувати за кордоном ми навіть не думали. Це було би актуальним, якби я грав за кордоном (сміється – авт.).
– До речі, про "за кордоном" – ваш друг Олександр Алієв ніби переходить до московського "Локомотива". Отже, відстань між вами збільшується...
– Нашим дружнім стосункам це не завадить. Ось зараз саме йдемо разом із Сашком бігати. Така футбольна доля – сьогодні ти граєш в одній команді, а завтра можеш опинитися в іншому місті або навіть країні. Від таких переходів ніхто не застрахований. Але це деталі, а дружба – це набагато більше.