Кандидат до збірної України з волейболу Віталій Сухінін 2010 рік зустрічає у піднесеному настрої: його команда "Будівельник" (Чернівці) після "срібного" успіху у минулому чемпіонаті тепер розділяє у Суперлізі друге-третє місця. А сам гравець отримав ще й індивідуальний "новорічний подарунок" – звання найкращого волейболіста Буковини 2009 року. За підсумками опитування вболівальників Віталій на декілька очок випередив досвідчених Сергія Середу та Ігоря Меркушева.
Про сюрпризність цього визнання, "специфічні" стосунки з дівчатами та "весільні перспективи" Віталій Сухінін розповів кореспондентові "МБ".
– Прийміть вітання з визнанням найкращим волейболістом Буковини, яку, напевно, можна вважати вашою другою батьківщиною?
– Дякую! Приємно, хоча, якщо чесно, не очікував нічого подібного. Я виходив на майданчик і грав, не замислюючись ні про опитування, ні звання. Просто робив свою справу.
– А якби ви брали участь в опитуванні, за кого проголосували би?
– Не за себе, звісно (сміється – авт.). Можна, я не буду відповідати на це запитання? Мені ж ще грати в команді не лише з тим, за кого я би проголосував (сміється – авт.).
– У рідному Харкові теж відзначають таким чином найкращих?
– Олександр Ланевський із газети "Південна Магістраль" теж опитує, щоби визначити найкращих. Але я звідти рано пішов. У той час, коли я грав у Харкові, там були набагато кращі виконавці. Я не міг потрапити до складу "Локомотива", вважався перспективним, але ж хотілося грати! І я щасливий, що знайшов себе у "Будівельнику". Чернівці тепер можу вважати другим рідним містом.
– На домашніх матчах "Будівельника" вас чи не найгарячіше підтримують місцеві вболівальники...
– У "Будівельника" взагалі вболівальники чудові. І їхня підтримка для нас дуже важлива. Я відчуваю, що шанувальники волейболу знають мене, вболівають. І я намагаюся віддячувати їм гарною грою.
– Вас ще називають улюбленцем місцевих гарненьких вболівальниць. Деякі з них кажуть, що ходять на волейбол лише заради вас як омріяного нареченого...
– Я чую, що дівчата дуже кричать. Особливо відчуваю це, коли виходжу на майданчик. Аж незручно якось. Хлопці "підколюють" мене з цього приводу...
– Здається, не лише дівчата мріють, щоби ви одружилися у Чернівцях, а й вболівальники, для яких це послужило би додатковою "прив’язкою" до команди.
– Про це ще надто рано говорити. Хочеться ще грати і грати. А про одруження можна буде подумати хіба після того, як здійсняться щонайменше декілька новорічних волейбольних побажань.
– Отже, перед Новим 2009 роком ви теж загадували собі волейбольне бажання?
– Хотілося досягти більших результатів, ніж мав до того. Не зупинятися на досягнутому. І, в принципі, бажання здійснилося – ми здобули срібні медалі, хоча мало хто думав, що ми як дебютанти Суперліги зможемо дійти до фіналу. Будемо удосконалюватися і намагатися втриматися на тому рівні.
– Після домашньої поразки від "Імпексагро Спорт Черкаси" в чутках "Будівельник" навіть "розпускали"...
– Ситуація вже стабілізувалася. Тоді трохи понервували. Але що поробиш, такий спорт – м’яч круглий, тому жодна команда не може гарантувати собі перемогу, навіть якщо її дуже чекають і прогнозують... Намагатимемося не підводити керівництво клубу і вболівальників у майбутньому.
– Вас ще й новий титул зобов’язуватиме...
– Якщо чесно, цей титул мене навіть трохи шокував. Приємно, звісно. Але на цьому зупинятися ніхто наміру не має. Йтимемо разом із командою до нових перемог. 

Георгій Мазурашу