"Ваших дітей віддадуть на усиновлення в країни ЄС". "Ваших вагітних жінок візьмуть на органи". "Вас поселять у концтабори". "Будуть мститися вам, що ви з Єнакієвого – батьківщини Януковича". Так лякають мешканців Сходу, які хочуть виїхати із зони боїв у Західну Україну.

Постійно спілкуюся зі своєю знайомою, яка проживає в Донецькій області. Днями зателефонувала їй, поцікавилася, як справи. "Ми ще живі. Ще ваші солдати нас не вбили, – відповіла Тамара російською мовою. – Зараз на дачі, збираємо полуниці, рвемо вишні. Буду закривати компоти, варити варення. Не знаю, чи будемо це ще їсти".

"Нас змусять одягати вишиванки"

– Чому ти вирішила, що вас мають убити солдати? І кого ти маєш на увазі?

– Ваших – із Західної України. На одному із російських телеканалів казали, що вони знищать усіх, хто ходив на референдум і голосував за незалежність Донбасу. А ми ходили і голосували.

– А чому ходили?

– Бо вважали, що так буде краще жити. Що будемо отримувати такі пенсії та зарплати, як у Росії. Але Росія нас чомусь не хоче. Хоча нам обіцяють, що Донбас незабаром стане самостійним і його визнають у всьому світі.

– Хто вам таке обіцяє?

– Люди, які виступають на російських телеканалах. Кажуть, щоб ми не визнавали ні України, ні президента Порошенка, бо скоро прийдуть російські війська. Але люди, які воюють за Донецьку республіку, виявилися не такими, як ми очікували. Мій сусід тричі сидів у в’язниці, а тепер ходить із автоматом і його всі бояться. Ми нещодавно купили нову машину, але не їздимо на ній, бо можуть відібрати.

– Вас лякають нашими військовими, а їх убивають ваші "борці" за незалежність. На Сході вже загинуло одинадцятеро наших буковинців. Зовсім молоді хлопці, в яких залишилися малі діти.

– Ми в цьому не винні. Не ми їх убивали.

– Але ж ви голосували за тих, хто вбиває.

По той бік слухавки тривале мовчання.

– То куди хочете: до України чи до Росії?

– Самі не знаємо, – зізнається Тамара. – Син-шахтар каже, що коли прийдуть росіяни, то закриють усі шахти, і він залишиться без роботи. А сусідка нібито чула від когось, що українські військові заберуть нас у концтабори, які вже підготували на Заході. Будуть насильно змушувати вивчати українську мову, співати українські пісні, одягати вишиванки. А ще нам будуть мститися, що ми з Єнакієвого, звідки Янукович.

Молодий письменник, який приїхав до Чернівців із Донбасу, розповідав, що зараз там настали "сталінські часи". "На тебе може донести твій сусід, однокласник, навіть близький друг, – запевнив хлопець. – Моя мама багато років працює учителем, має велику повагу. Але коли вона висловилася за самостійну Україну, то люди, які її добре знають, почали погрожувати, що спалять хату. І таке цілком можливе. У людей все змішалося в голові. Вони не знають, хто їхній друг, а хто ворог".

"Кілька разів купувала і повертала квиток"

Голова громадської організації "Волонтерський рух Буковини" Катерина Пономарьова часто спілкується із мешканцями Сходу та біженцями.
– Вони дуже бояться їхати на Західну Україну, – запевнила пані Катерина. – Подібне було і з кримськими біженцями, які прибули до нас. Вони залишили вдома старих батьків пенсійного віку, які не захотіли покидати рідні місця. Тому ці люди боялися називати свої прізвища, показуватися на телеканалах, фотографуватися, щоб це не позначилося якось на їхніх рідних, які залишилися в Криму. А ще вони дуже бояться, що доведеться повертатися додому. І тоді, можливо, хтось із сусідів, який був проти України, донесе на них терористам, почне мститися їм та їхнім дітям. Вони переповнені страхом і зомбовані російськими телеканалами. Їм розповідають жахливі речі. Але коли ці люди приїжджають до нас, то переконуються, що все не так, як їм казали.

– Я п’ять днів поспіль розмовляла із молодою жінкою, яка хотіла приїхати до Чернівців. Вона кілька разів купувала і повертала квиток на потяг, – пригадує волонтер. – Хтось сказав їй, що тут їхніх дітей будуть віддавати на усиновлення в країни ЄС. Це ж яку треба мати фантазію, аби таке вигадати! Та це ще не все. Їх запевнили, що в Західній Україні жінок на великих термінах вагітності віддаватимуть на органи за кордон. Коли я це почула, то не стрималася і почала кричати: "Хто це вам таке казав?". "А сусідці сказала подружка, що бачила такий сюжет на одному з місцевих телеканалів".

Зараз до нас виїхала сім’я з Донецька. Чоловік – колишній чернівчанин, народився тут. Він мені каже: "Катю, я знаю, що ви мене приймете, бо я ваш, рідний. Але моя дружина не хоче їхати, спочатку відправляє мене. Вона боїться, що нас із дітьми поселять у полі в наметі". Я запитую: "Звідки ви це взяли?". А він: "Казали, що нас будуть селити у фільтраційні табори, які знаходяться в полі". Я довго йому пояснювала, що це насправді не так.

"Сусіди принесли вареники
і сковорідку"

– Днями мені зателефонувала Юля з Луганська, розмовляла українською мовою, продовжує розповідати волонтер. Запитує мене: "Ви нас приймете з дитиною?". "Звичайно, що приймемо. Виїжджайте негайно", – кажу. А вона мені: "Нам сказали, що ніде в Україні нас не хочуть і не приймуть. Нас прийме тільки Росія. А ми туди не хочемо їхати". І знову довелося пояснювати, вмовляти. Нарешті жінка погодилася: "Добре, я біжу казати подругам із дітьми, що ми можемо поїхати до вас, а то вже зібралися тут помирати".

– До нас приїхала вагітна Яна із чоловіком, дитиною і мамою. До цього перепитувала мене безліч разів, чи ми нічого поганого з ними не зробимо, –розповіла пані Катерина. – Наш волонтер зустрів їх на вокзалі. Жінка почала плакати, коли чернівецький таксист, почувши, що це біженці зі Сходу, не взяв у них гроші. Хлопці із самооборони, яких вона вважала "правим сектором", вклали її на диван, щоб відпочила після дороги. Ми поселили цю сім’ю в селі. Яна мені постійно телефонує і розповідає: "У вас літають лелеки, а в нас вони не літають. До мене приходили сусіди, принесли вареники, каструлю, сковорідку. До мене приходив голова сільради, запитував, що треба. Мою дитину влаштували в дитячий садок. Мене поставили на облік у жіночій консультації. Мамі перевели пенсію. Чоловік знайшов роботу. Я навіть не могла собі уявити, що нас тут так зустрінуть. Я пережила справжній стрес. Я ніби була незрячою і прозріла. Наші люди порівняно з вашими – це "гімно". Я вважаю, що саме зараз, у такі важкі часи, відбувається возз’єднання Сходу і Заходу. Люди нарешті починають розуміти один одного, підтримувати.
Надія БУДНА