Чернівчанин Леонід Озарчук майже 24 роки відслужив на підводних атомних човнах, брав участь у секретних бойових операціях.
А на старість опинився на вулиці – мешкає
у друзів, знайомих.
Нині чоловік проживає у Герці, "стереже" хату родини, яка виїхала на заробітки. По-військовому підтягнутий, стрункий, він часто навідується до Чернівців у різні державні структури: хоче повернути собі житло, незаконно привласне не його колишньою дружиною.
Справно оновлював документи на квартирну чергу
– Зі своєю другою дружиною Віорікою я прожив 11 років. Від першої маю двох синів та дочку. Дружина теж від першого шлюбу має дочку, – розповідає Леонід Озарчук. – Коли ми переїхали до Чернівців у 1996 році, мені як колишньому військовому надали тимчасове житло площею 25 кв. метрів на вулиці Ставропольській – до підходу черги. Я справно оновлював документи, платив комунальні платежі, отримував пенсію. І чекав на нове помешкання. Та у 2000 році захворів мій син Анатолій, з яким я подався на лікування до Києва. З ним перебував у столиці майже півроку. Знала про це і дружина. Коли повернувся якось додому, застав у хаті незнайомого чоловіка. Не стерпівши зради, пішов геть. Однак і далі не забував оновлювати документи на квартирну чергу. А в лютому 2011 року в Першотравневій райраді мене повідомили, що я позбавлений права отримати квартиру й виписаний із попереднього помешкання.
Жінка просила суд визнати чоловіка безвісти зниклим
Сталося ось що. У березні 2001 року Першотравневий райсуд розглянув позовну заяву Віоріки Озарчук про розірвання шлюбу. Підстава – нібито чоловік у квітні 2000 року повідомив її, що їде на заробітки за кордон, зібрав речі і вибув невідомо куди. Відтоді, мовляв, від нього жодної звістки. Тому просила суд визнати чоловіка безвісти зниклим, а значить, розірвати шлюб. Як доказ представила відповідну довідку з міліції та ЖРЕПу. Було й троє свідків, які одностайно заявили, що Леонід Озарчук зник. Суд задовольнив позов жінки й визнав колишнього військового моряка таким, що втратив право користування будинком на вулиці Ставропольській у Чернівцях, а його сина Анатолія – таким, що не набув права користування зазначеним житлом. Оскаржити це судове рішення обидва Озарчуки мали право протягом десяти днів після проголошення рішення суду першої інстанції. Цього не сталося, бо Леонід Озарчук довідався про те, що його позбавили житла, аж через десять років (!) після цього. А його дружина з дочкою, навпаки, набули права на житло. Ставши жертвою махінаторів, Леонід Озарчук зібрав купу різних документів, які засвідчували, що він нікуди не зникав. Цікаво й інше: правоохоронці оголосили його в розшук, але ніхто й не думав шукати "зниклого". Бо, мабуть, знали, що Озарчук є на Буковині. Зрештою, й шукати його було не потрібно – варто було лише пересвідчитися, де і коли він отримує пенсію.
– Я десятки разів звертався в різні інстанції, вказуючи, що стосовно мене вчинено шахрайські дії, але розуміння отримував лише на словах, – продовжує Леонід Озарчук. – Відповіді однотипні: посилаються на рішення Першотравневого райсуду. Крім цього, минув термін позовної давності. Ніхто на мене не зважає. Два місяці оббивав пороги районної прокуратури, доки мені відповіли, що справа цивільна, шукайте адвоката. Був на прийомі у секретаря міськради Віталія Михайлишина. Той відправив мене до Першотравневої райради, звідти – до міліції, а міліція – до суду. В суді ж стверджують, що час для оскарження минув.
Василь Гринюк
Коментар юриста
"Йдеться про шахрайство
та зловживання службовим становищем"
Іван Марковський,
адвокат:
Насамперед потрібно добитися скасування рішення суду про те, що Леонід Озарчук вважається безвісти зниклим. Далі потрібно поновити людину на квартирному обліку, її права на нерухоме майно. А взагалі йдеться про шахрайські дії його колишньої дружини та інших осіб, зловживання службовим становищем з боку працівників правоохоронних органів, бюрократизм судової системи. Бо надто вже промовисті факти підтверджують це”.
