Вірусні гепатити – епідемія ХХІ століття

19 травня – всесвітній день боротьби з гепатитами

Вірусні гепатити – поліетіологічна група антропонозних вірусних захворювань, які супроводжуються симптомами інтоксикації та ураженням клітин печінки, з множинними шляхами передачі.
Серед вірусних гепатитів (ВГ) в залежно від етіології виділяють: вірусний гепатит А (ВАГ); вірусний гепатит Е (ВГЕ); вірусний гепатит В (ВГВ); вірусний гепатит D (ВГD); вірусний гепатит С (ВГС) та інші.
Загальною властивістю всіх збудників ВГ, є їх схильність до ураження клітин печінки людини. До теперішнього часу добре вивчено 7 вірусів, які спричиняють захворювання у людини.

На теперішній час в Україні спостерігається епідемія вірусних гепатитів С та В, які перебігають в хронічній формі.

Вірусний гепатит А
Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтяниця) – це гостра інфекційна хвороба з фекально – оральним механізмом передачі інфекції, переважним ураженням печінки і травного каналу).
Вірусний гепатит А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається від людини до людини (після контакту з хворим), через воду та харчові продукти, забруднені випорожненням хворої людини предмети побуту та брудні руки, недотримання правил особистої гігієни. У більшості випадків хвороба починається гостро, з підвищення температури до 38,50 С протягом перших 2-3 днів, ломотою в тілі, можливим першінням у горлі. Хвора людина відчуває загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді характерна блювота, біль та відчуття важкості у правому підребір’ї. На третій день захворювання, сеча набуває темного забарвлення (кольору міцного пива). Можливе свербіння шкіри.
Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет.
Для вірусного гепатиту А характерні спалахи, які найчастіше реєструються в організованих колективах (особливо дитячих дошкільних та навчальних закладах).

Вірусний гепатит В
Гепатит В – інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парантеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними диспетичними проявами, симптомами ураження печінки з порушенням обміну речовин, часто з жовтяницею.
Хвороба може перебігати гостро або в хронічній формі. Хронічна форма інфекції – найбільш розповсюджений варіант перебігу гепатиту В. Гострий гепатит В часто – у 85%-90% випадків – завершується видужанням. У 10% хворих на гострий гепатит В інфекція набуває хронічного характеру.
Цю досить важку і розповсюджену форму гепатиту називають ще сироватковим гепатитом. Така назва обумовлена тим, що зараження вірусом гепатиту В може відбутися через кров, причому через надзвичайно малу кількість. Вірус гепатиту В може передаватися статевим шляхом, при ін'єкціях нестерильними шприцами в наркоманів, від матері плоду.
Вірус поширюється двома шляхами: природнім і штучним. До штучного належить парантеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.
До природного поширення інфекції належать статевий шлях 80% інфікування та зараження дітей під час пологів, може бути трансплаценторне зараження плода.
Сезонність не характерна. Хворіють люди незалежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.

Вірусний гепатит С
Вірусний гепатит С – інфекційне захворювання, що характеризується переважно прихованим перебігом, несприятливими найближчими результатами і віддаленими клінічними наслідками (хронічний гепатит, цироз печінки і гепатоцелюлярна карцинома ). До 1989 р. інфекцію називали " гепатит ні А, ні В".
Основним механізмом зараження гепатитом С є парентеральний, тобто переважно через кров. Хоча можливе інфікування та через інші біологічні рідини: через сперму, вагінальний секрет, слину, сечу (в останніх двох випадках дуже рідко).
Вірус гепатиту С, як передбачається, проник у людську популяцію близько 300 років тому і в даний час становить серйозну загрозу здоров'ю людей. Число інфікованих вірусом перевищує 200 млн. осіб, що становить близько 3 % населення земної кулі. Більшість з них є прихованими носіями. У 85% хворих на гострий гепатит С розвивається хронічна інфекція, при якій вірус розмножується в організмі протягом десятків років.

Вакцини проти гепатиту С не існує.
Для гепатиту С характерні: нудота, блювання; жовтяниця (буває не у всіх випадках); помірне збільшення і ущільнення печінки та селезінки; порушення функцій печінки, що визначаються лабораторними методами.
Хворих турбують відчуття тяжкості або тупий біль в області правого підребер'я, зниження апетиту, гіркота в роті, нудота, відрижка, слабкість, схуднення, лихоманка, свербіж шкіри. Нерідкі кровотечі з носа. При пальпації поверхня печінки гладка, край помірно щільний, злегка болючий.

Симптоми захворювання не проявляються доти, поки не настане таке пошкодження печінки, при якому порушуються її функції. Цей період може тривати від 10 до 40 років залежно від швидкості прогресування хвороби, а саме розмноження віруса. Точно передбачити швидкість розвитку захворювання у конкретної людини неможливо.

Хворіють ВГС люди різного віку. Гепатит С в цілому перебігає легше, ніж ВГВ, як в безсимптомних, так і в клінічно виражених формах. Для ВГС характерне переважання безжовтяничног варіанту хвороби, синдром жовтяниці проявляється в 14%-37% випадків. Початок захворювання зазвичай буває поступовим. Інтоксикація в переджовтяничному періоді відсутня або слабко виражена, основними симптомами є слабкість, нудота, зниження апетиту. Інтоксикація у жовтяничному періоді також слабо виражена. Тривалість жовтяничного періоду становить від 10 до 20 днів (частіше 14 днів).

Гепатит С може призводити до розвитку хронічного гепатиту, що завершується цирозом печінки. Він може розвиватися безсимптомно протягом 10-40 років.
Лікування гепатиту С є однією з найбільш складних проблем сучасної клінічної медицини і, крім того, зачіпає важливі соціальні аспекти, оскільки є тривалим і доровартісним. Основним і практично єдиним ефективним напрямком лікування гепатиту С в даний час є комбінована терапія.

Вірусний гепатит G
Гепатит G поширений повсюдно.В Україні частота виявлення збудника коливається до 2%. За образним висловом англійських медиків, гепатит G – молодший брат гепатиту С, оскільки у них багато спільного. Гепатит G передається тим же шляхом: через кров. Відображенням цього служить широке поширення хвороби серед наркоманів. Інфікування також відбувається при гемотрансфузіях, парентеральних втручаннях. Можливий статевий шлях зараження і вертикальний шлях передачі від інфікованої матері дитині.

За клінічними проявами гепатит G також нагадує гепатит С. Водночас, для нього не характерно притаманне гепатиту С прогресування інфекційного процесу з розвитком цирозу і раку. Як правило, гострий інфекційний процес перебігає м'яко і безсимптомно. Основним маркером для діагностики гепатиту G є метод ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції).
Наслідками гострого гепатиту G можуть бути: видужання, формування хронічного гепатиту або тривалого носійства вірусу. Поєднання гепатиту G з гепатитом С, може призвести до цирозу.

Вірусний гепатит Е
Механізм зараження фекально-оральний, тобто хвороба передається від хворої людини, яка виділяє вірус з фекаліями. Нерідко зараження відбувається через забруднену воду. Як і при вірусному гепатиті А, прогноз у більшості випадків сприятливий. Виняток становлять жінки в останні три місяці вагітності, у яких смертність досягає 9-40% випадків.

Переважно хворіють молоді люди 15-29 років. Особливо поширене захворювання в країнах з жарким кліматом і вкрай поганим водопостачанням населення.
Гепатит Е починається поступово з розладів травлення, погіршення загального самопочуття, рідше – з нетривалого підйому температури. На відміну від гепатиту А, з появою жовтяниці самопочуття хворих не покращується.
Через 2-4 тижні від початку захворювання спостерігається зворотній розвиток симптомів і видужання. На відміну від інших різновидів вірусних гепатитів при важкій формі гепатиту Е спостерігається виражене ураження печінки та нирок. Відрізняє гепатит Е тяжкий перебіг у вагітних в другій половині вагітності з високим числом смертельних випадків. Загибель плода відбувається практично у всіх випадках. Для гепатиту Е не характерний хронічний перебіг і вірусоносійство.
Вірусний гепатит F — на сьогоднішній день поки що недостатньо вивчений. Найчастіше, збудник трапляється в країнах Центральної Азії та Африки.

Як уникнути зараження вірусом гепатиту:
Використовувати для пиття та миття посуду лише перекип’ячену воду (воду кип’ятити не менше 10 хв., дати відстоятися).
Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання.
Перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом.
Строго дотримуватись правил особистої гігієни – обов'язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету.
Не використовувати чужі і не дозволяти іншим користуватись особистими предметами, на яких може залишитись кров навіть у мікроскопічній кількості (зубна щітка, леза для гоління, інструменти для манікюру тощо).
При наявності статевих стосунків використовувати латексні презервативи при кожному статевому контакті (сперма – один з небезпечних секретів).
Перед тим, як зробити татуювання чи пірсінг, подумати про ризик для Вашого здоров’я. Переконатися, що працівник, який робить татуювання, дезінфікує та стерилізує голки та інструменти, використовує одноразові гумові рукавички і старанно миє руки.
Ніколи не використовувати загальні голки для ін’єкцій.
Вакцинація вірусного гепатиту В введена в календар щеплень дітей у більшості країн світу в тому числі в Україні.

Не займатесь самолікуванням.
При появі перших ознак захворювання терміново звертайтесь до лікаря!

проф. В.Д.Москалюк, Вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", кафедра інфекційних хвороб та епідеміології.

Проф О.І. Федів, вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", кафедра внутрішньої медицини

доц. М.В Патратій, вищий державний навчальний заклад України "Буковинський державний медичний університет", кафедра внутрішньої медицини

В.Б. Миндреску, ОКУ "Чернівецька обласна клiнiчна лiкарня", завідувач інфекційним відділенням.