Хто я?

За час життя людині доводиться робити безліч виборів, відчувати цілу гаму переживань. І все це відбувається у світі, який щомиті змінюється. Існує багато конфліктів, які так ніколи й не матимуть вирішення. Проте, багато запитань в житті зникає, коли вдається дати відповідь на запитання "хто я?". І тоді з’являється простір для нових, можливостей і подій. Але вже в якомусь певному річищі. Тоді це вже не окремі струмки, а одна широка, довга, повноводна річка. Коли я говорю про якусь свою рису чи ознаку, то описую лише функцію. Коли я знаю хто я, тобто ідентифікую себе, то я говорю про себе як про особистість.

Нещодавно потрапив мені на очі один плакат. Там був намальований кіт, який дивився на себе у дзеркало. На одному малюнку він бачив у відображенні мишу, а на іншому лева. До малюнків додано підпис "В житті багато залежить від того, як ти себе сприймаєш". Безумовно. Сприйняття себе – це, власне кажучи, і є той шлях, яким людина крокує. Адже, якщо кіт сприймає себе як мишу, то він приречений на голод і винятково рафіновану їжу… Якщо кіт думає, що він лев, то він дуже ризикує бути розірваним на клапті. І лише у випадку коли кіт бачить у собі… кота, з’являється шанс, що він самоактуалізується, або, простіше кажучи, проживе своє життя.

У людей відбуваються подібні речі. До прикладу, здоровий кремезний чоловік і досі живе у світі маленького хлопчика, який не здатен дати собі раду чи дівчинка- підліток, яка одягом та поведінкою наслідує бізнес – леді, ігноруючи свої реальні потреби й можливості.
Важливо також розуміти, що лише дізнатись про те, хто я – замало. Істинна сутність розкривається тоді, коли окрім когнітивного, з’являється ще й емоційне уявлення про себе. Простіше кажучи, мало думати про себе , важливо відчувати себе.

Тобто, реалістичні погляди на себе і оточуючий світ є запорукою росту і розвитку. Чим більше я розумію себе і про себе, тим зрозуміліше мені, що робити далі. Хочу наголосити на тому, що Я і світ навколо не складаються з біометричних та паспортних даних. Це ще почуття та емоції, вподобання і бажання. І стиль. І безліч усього. І чим краще я розумію, як усе влаштовано, тим легше і приємніше мені живеться в цьому.
Ще одна особливість людської особистості в тому, що за час життя вона повільно, але постійно зазнає змін. Ми йдемо до школи і пристосовуємось до всього, що нас оточує. Починаємо щось розуміти про навколишнє життя. Потім вступаємо до університету і знову доводиться перелаштовуватись. Створення сім’ї, нова посада і таке інше. І кожного разу щось змінюється. Щоразу виникає небезпека, що в новій ситуації ми не переглянемо поглядів на себе і будемо поводитись, як і… раніше.

Щоправда, говорити про це значно легше, аніж робити. Адже подібне усвідомлення себе нерозривно пов’язане із відмовою від фантазій та ілюзій, що часто буває вкрай неприємним. Така позиція визнає обмеженість людських можливостей і намагань. Проте, приймаючи все це, людина нарешті зможе отримати те, на що вона реально заслуговує, і насолодитись цим сповна.

Я усе це веду до того, що надати життю свій власний смисл можна лише тоді, коли зрозуміло, хто ж я такий!