*Чернівці - центр найменшої в Україні області, яка складається з двох історичних регіонів - Північної Буковини та Бессарабії. Місто займає площу близько 150 квадратних кілометрів, населення – понад 250 тисяч мешканців.
Чернівцям – 617 років: цікаві факти про місто
* Перша достовірна згадка про місто датована початком XV століття.
У грамоті молдавського господаря Олександра І, виданій львівським купцям 8 жовтня 1408 року, Чернівці згадуються шість разів, як важливий митний пункт Молдавії на кордоні з Польщею. Ця грамота зберігається у Чернівецькому краєзнавчому музеї. Також зберігся список старостів Чернівців, де зазначено, що капітан Гіуля був старостою міста з 1387 року.
*Назва міста Чернівці, ймовірно, пов’язана з назвою стародавнього міста Черн. Воно згадується в "Списку руських городов дальних и ближних". Літописець робить перелік міст "на сей стране Дуная" і згадує Черн.
Можливо, місто, укріплення якого були збудовані з дубового дерева та землі, виглядало чорним. Через це його могли називати Черн, Черноград, Чорне місто. Інші міста укріплювали здебільшого каменем, тому вони мали сіруватий відтінок. Перебравшись на правий берег Прута, мешканці могли назвати нове поселення "Чернівці" на означення людей, які походять із Черна.
Згідно ще з однією версією, назва Чернівці може походити від прізвища Чорний. Відома в ХІV-ХV століттях боярська родина Негру мала землеволодіння на нинішній Буковині. Один із них Дума Негру згаданий у 1462 році, як Дума Чорний, тобто в українському перекладі з румунської.
Існує ще третя версія за народною легендою, що нібито назва Чернівці походить від словосполучення "чорні вівці". Колись на території міста випасали багато чорних овець – звідси й назва.
* Після приєднання Буковини до Австро-Угорської імперії Чернівці отримали герб європейського зразка, який почали використовувати з 1784 року. На ньому зображена відкрита міська брама із сімома зубцями, а над ними – у два ряди вісім каменів (цеглин). У центрі брами вміщений австрійський герб – двоголовий орел із щитком на грудях. Під брамою – перехрещені лаврові гілки, перев’язані стрічкою. Відбитки печатки з цим гербом збереглися на декількох документах першої половини 19 століття.
*До 1780 року в Чернівцях не було жодного мурованого будинку, всі споруди були дерев'яні під солом'яними стріхами. Першу кам'яну споруду в місті звели військові – це Генеральський дім на розі нинішніх вулиць Головної та Шкільної.
*Окрасою і гордістю Чернівців є ансамбль Резиденції митрополитів Буковини й Далмації, внесений до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Під час будівництва у 1864-1882 роках дотримувались цікавих правил: кожну цеглину ретельно вимірювали та перевіряли на звук. Один майстер міг класти вдень не більше сотні цеглин. У величезні чани з розчином додавали курячі яйця. З черепиці створили багатоколірний геометричний орнамент, який нагадує традиційні гуцульські килими, розписи пасхальних писанок, буковинські рушники.
Міські легенди
*На вулиці П. Сагайдачного знаходиться найстаріша в місті дерев’яна Миколаївська церква. Легенди розповідають, що в цьому храмі свого часу відспівували сина Богдана Хмельницького і молився Іван Мазепа.
* Візитівкою Чернівців стала пішохідна вулиця Ольги Кобилянської (колишня Панська). Як розповідає легенда, колись її підмітали букетами троянд.
*Дискусії про місце спорудження міської ратуші велися майже 20 років. Звели її на площі Ринок (нині Центральна). Через нерівність поверхні та грунтові води заклали шестиметровий фундамент. На верхівці ратуші встановили металевий шпиль з позолоченою мідною кулею та двоголовим орлом висотою до трьох метрів.
*Художній музей на Центральній площі – одна з найбільш вишуканих пам'яток модерну в Центрально-Східній Європі. Будівля побудована за проєктом віденського архітектора Губерта Гесснера.
*Є в Чернівцях і будинок-корабель. За легендою, його збудували два брати – колишні капітани, які сумували за морем.
*Турецька криниця на площі Пресвятої Марії також має свою легенду про історію кохання турецького паші до вродливої чернівчани. Юна красуня відмовилася піти в гарем і стрибнула в криницю.
*Особливий слід в історії Чернівців залишив бургомістр Антон рицар Кохановський фон Ставчан (1866-1874 та 1887-1905 роки). З його іменем пов'язане становлення Чернівців як міста європейського зразка. Була відкрита продовольча біржа, завершено будівництво водогону та каналізаційної системи, розпочала роботу перша електростанція. Побудовано броварню, паровий млин, ґуральню, фабрику меблів, залізницю Чернівці-Львів, введено в дію електричний трамвай. Споруджено нові визначні будівлі: кафедральний собор (1844-1864 рр.), Резиденцію буковинської митрополії (1862-1882 рр.), вірменську церкву (1869-1875 рр.), єзуїтський костел (1891-1894 рр.), єврейську синагогу (1873-1879 рр.), міський театр (1904-1805 рр.).
Про ангела і зниклі площі
*На ратуші під другим вікном зліва другого поверху, де колись знаходився кабінет бургомістра, колись був білосніжний ангел. Його добре видно на старих світлинах, які зроблені під час святкування 40-річчя з дня обрання Антона Кохановського бургомістром, відзначення 500-ліття Чернівців у жовтні 1908 року, похорону засновника Німецької народної ради на Буковині у лютому 1935-го. А коли до Чернівців 29 березня 1944 року входили радянські війська, на фото вже не видно ангела. Про те, коли його зняли, ніхто з дослідників і науковців не знає.
*Старе кладовище на нинішній вулиці Лесі Українки складалося з двох частин. Перша простягалася від міської поліклініки № 2 до вулиці Київської, а друга була на місці нинішнього університетського корпусу № 3. Про це свідчать фото 1900 року з книги Raimund Friedrich Kaindl "Geschichte von Czernowitz von den ältesten Zeiten bis zur Gegenwart".
*До 1919 року на фасаді ратуші красувалися три величезні мармурові дошки на честь 25-, 40- та 50-ліття цісарювання Франца-Йозефа, які були встановлені в 1873, 1888 та 1898 роках. Написи на них були трьома мовами. У міжвоєнний час дошки замінили на одну, а потім вони зникли.
*На території нинішньої Соборної площі до 1940 року знаходилося чотири пам’ятники – по два австрійського та румунського періодів. Монумент Австрії спорудили на спомин про 100-літній ювілей приєднання Буковини до Австрії. На нього зібрали понад 18 тисяч флоринів. У парку, навпроти споруди Буковинської крайової управи, стояв пам’ятник цісаревій Єлизаветі, яка була вбита під час прогулянки у Женеві. Його спорудили на пожертви буковинців.
Обидва пам’ятники були демонтовані румунською владою і передані на зберігання до краєзнавчого музею. Натомість встановили два погруддя – поета Міхая Емінеску та прем’єр-міністра Румунії Іона К. Братяну. У радянські часи тут стояв пам’ятник Перемоги, який демонтували.
*Сквер на Соборній колись був площею Франца Йосифа, як розповіла дослідниця Чернівців Марія Никирса. Під час Першої світової війни, коли Чернівці зайняли російські війська, її перейменували на Імператорську. До 1940 року це була площа Арбороаса.
*Серед зниклих – площа Святого Хреста, з 1918 року – Невідомого солдата.
Вона знаходилася навпроти римо-католицького костелу. Навколо площі розташовувалися адміністративні, військові та освітні установи. Тут був пам’ятний хрест із фігуркою Божої Матері, встановлений в 1831 році за добродійні кошти чернівчани Гертруди Бачко. Була й громадська криниця, з якої чернівчани брали воду.
*Ще одна зникла чернівецька площа називалася Єврейською, пізніше – Старий ринок. Вона розташовувалася між нинішніми вулицями Шолом Алейхема та Сагайдачного. Ця площа існувала ще до австрійських часів і була межею міста. У 1906 році її перейменували на честь журналіста Теодора Герцля. Як писала місцева газета Volkswehr 26 грудня 1910 року, тут планували відкрити дім розпусти, що викликало обурення євреїв, які домоглися скасування цього задуму. Площа проіснувала до радянських часів. Нині її можна побачити лише на старих картах міста і поштівках.
*Немає в Чернівцях і площі Фонтанної, яка колись розташовувалася на тому місці, де сходяться шість нинішніх вулиць: Сагайдачного, Синагоги, , Хмельницького, Шолом-Алейхема та Головна. Тут збудували шпиталь і будинок для престарілих. Ці будівлі постраждали під час зсуву 1995 року.
*Колись дах на римо-католицькому костелі Воздвиження Всечесного Хреста був шпилястий. Це можна побачити на поштовій листівці 1898 року та фото 1937-го. На фасаді костелу, в нішах на рівні другого поверху, стояли скульптури.
*На будинку № 23, що на вулиці Кобилянської, зображений середньовічний лицар, який ллє з глечика воду на вогонь. Це образ святого Флоріана, який символізує захист від пожеж. У цьому приміщенні знаходилася пожежна частина.
*Понад століття тому схили Винної гори або Аврори, як називали її місцеві, були вкриті густими виноградниками. Тутешні господарі робили смачні вина, які збували на ринках, - звідси й назва. Та високу гору, з якої відкривалися прекрасні види на місто, поступово "з’їли" цегельні заводи. Як розповіла директорка Муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк, за Австрії на схилах Винної гори були три цегельні: "Патрія", "Уніон" та Ервіна Мюллера. Ще один цегельний завод "Мальбанія" знаходився на вулиці Руській. Із цегли, яку виробляли на цих цегельнях, вибудовували Чернівці у ХІХ – на початку ХХ століть.
*Ініціатором відзначення 500-ліття Чернівців став історик Фрідріх Кайндль.
Будинки гарно прикрасили, ввечері засвітили сотні ліхтариків, на вітрі майоріли крайові хоругви. На ратуші виклали з електричних гірлянд графічні зображення герба міста та цісарського орла. Святкування вартувало 22 695 крон, що на той час було чималою сумою.
*У 2008 році відзначили 600-ліття Чернівців. Відремонтували площі Філармонії та Пресвятої Марії, вулицю Ольги Кобилянської, відреставрували багато старовинних будинків. На Центральній площі відкрили алею гербів міст-побратимів, на Театральній – Алею зірок. На Соборній площі відбувся концерт італійської зірки Тото Кутуньо. Завершилося святкування лазерним шоу та першим в Україні чотирирівневим феєрверком, який сягав до 150 метрів висоти.
Підготувала Надія БУДНА
Фото з приватної колекції Едварда ТУРКЕВИЧА
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
