Історія нинішнього Центрального парку в Чернівцях розпочалася ще у 1830 році. Тоді магістрат ухвалив рішення в природному лісовому масиві міста вилучити частину дерев, створивши головну алею та кілька поперечних, встановити лавиці та газові лампи. Висадили понад 35 тисяч рідкісних дерев та кущів, які привезли з Європи. Згодом тут відкрили купальню, перший курсалон (зал для концертів і танців), фонтан, льодовий майданчик, озеро з лататтям та лебедями, ресторан, кафе-салони.
Відомий публіцист і журналіст К. Францоз у своєму есе писав: "… зеленіє парк, повний тінистих дерев і сонячних галявин, і затишних алей – такий великий і так добре доглянутий, що іншого такого не зустріти в жодному місті Східної Європи: це міський Фольксгартен. Тут на шабат здійснює свої променади єврейське, а в неділю християнське панство, проте в будні дні тут лунають тихими алеями загадкові і приглушені звуки - це чернівецькі гімназисти, які вчать на наступний день напам’ять заданий їм шмат науки".
Парк, який тоді тоді називався Volksgarten (Народний або Публічний сад), став першим культурним центром Чернівців, його гордістю та окрасою. Тут дами могли продемонструвати свої наймодніші туалети, а кавалери запрошували їх до танцю.
- До впорядкування Народного саду долучився крайовий інженер Адольф Марін. Йому допомагав архітектор Андреас Микулич. А маґістрат залучив до такої відповідальної справи професійних садівників - Антона Піотровського та Карла Бауера, який на той час мав уже значний досвід такої праці, оскільки заклав багато приватних і державних садів на території Австрії та Галичини, за що був удостоєний Золотого Хреста за особливі заслуги, - розповіла дослідниця історії Чернівців Леся Щербанюк. - Для задоволення вибагливих гостей у парку були купальня та кафе-салон просто неба, а також сади Розенфельда і Вассерштрома, сад-ресторан та декілька публічних садів трохи нижчого рівня і доступніші для простішого люду. Також відкрили кондитерську, де можна було випити кави під час ранкової прогулянки. Був і стрілецький будинок для панства. Курсалон слугував для проведення різних світських заходів. Тут відбувалися бал-маскаради, 1894 року виступав співак оперети Феммінгер, який до того вже встиг завоювати схвальність публіки у Відні. Крім того, в Народному саду можна було робити кінні прогулянки, для цього були спеціально облаштовані алеї. У "Швейцарській хатинці", проводили театральні вистави, часто виступала військова капела.
Облаштували також майданчики для танців. І коли у липні 1887 року до Чернівців приїхав кронпринц Рудольф, його зустрічали в парку з урочистою програмою. Одночасно тут танцювали триста пар у народному одязі. А 1903 року з’явився басейн, який оздобив відомий львівський скульптор А. Попель.
За матеріалами Чернівецького обласного краєзнавчого музею, завдяки добровільним пожертвам у парку спорудили купальню із курсалоном у класичному грецькому стилі. Передній план купальні мав показні портали з колонами, а також оздоблення, подібне до барельєфу "Діана в купелі". Фронтон будівлі увінчувала статуя грецької богині здоров’я Гігієї (автор скульптор Легерлутц). У 1913 році у курсалоні розмістили військовий полк, згодом певний час будівля слугувала конюшнею. Та вже після Першої світової війни, навесні 1919 рроку, курсалон у Народному саду відновили з допомогою підприємця І. Лучінкєвіча, який мав навпроти буфет. На жаль, до нашого часу будівля не збереглася.
Цікаві факти
*Територію парку засадили рідкісними породами дерев і кущів. Були серед них й іменні. Приміром, у квітні 1875 року на честь срібного весілля подружжя монархів у парку посадили "цісарський дуб". Деякі з цих дерев збереглися й досі: плакучий бук, гінкго, тюльпанове дерево, залізне дерево, тсуга канадська, біла тополя, платани.
*У курсалоні влаштовували концерти і танці. У вихідні, на державні й релігійні свята тут грав військовий оркестр 41-го піхотного полку. Десять років капельмейстером був відомий український та польський композитор Антоній Коціпінський у чині офіцера.
* У травні 1865 року на сторінках німецькомовної газети "Bukowina" запрошували відвідати Народний сад, де для втіхи гостей були купальня та кафе-салон просто неба. 21 травня цього ж року в Народному саду відкрили кондитерську-кав’ярню. У середині ХХ століття на місці нинішнього Літнього театру була ковзанка, де відбувалися бали-маскаради. Їх влаштовували чернівецькі німці, які одягали костюми та маски.
*У Народному саду любила прогулюватися письменниця Ольга Кобилянська.
У листі до Василя Стефаника від 15 червня 1898 року вона писала: "Найкращі години мої в дню – се тії зранку. Встаю рано, дуже рано, й іду до великого міського городу і цілуюся там з самотою в уста. Там так пречудово, пане Стефаник, зранку – страх!". Тут вона гуляла алеями з Лесею Українкою, коли та гостювала в неї.
*В австрійський період Народний сад прикрашали пам’ятники, які можна побачити на старих листівках. До ювілею Франца Йосифа встановили монумент монарха у повний зріст у військовому мундирі та плащі.
* 17 жовтня 1897 року в парку встановили пам’ятник першому ректорові Чернівецького університету Костянтину Томащуку. Зібрали 3800 флоринів, що на той час було великою сумою. За проєктом архітектора Карла Адама Ромшторфера віденський скульптор Антон Бренек змоделював бюст, який був відлитий у бронзі в одній із майстерень у Відні. Погруддя стояло до 1944 року. Коли прийшла радянська влада, його знищили. За незалежної України пам’ятник відновили 2016 року. Проєкт розробив молодий львівський скульптор Володимир Цісарик.
* 18 квітня 1990 року парк перейменували в Центральний парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка.
Підготувала Надія БУДНА
Листівки з колекції Едварда Туркевича.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
