Чернівецький театр збудували за рік

Він обійшовся місту в 600 тисяч корон, що на той час було фантастичною сумою.

30 січня 1900 року на засіданні Чернівецького магістрату ухвалили рішення про спорудження нового приміщення театру. Створили будівельний комітет, який очолив архітектор Йозеф Грегор. Він звернувся до дирекцій новозбудованих театрів Австрії і Німеччини з проханням надіслати їхні проєкти.



Землю виділило військове відомство

Вирішили відмовитися від проведення конкурсу. Натомість запросили відомого будівельного радника, автора багатьох проєктів театрів Фердинанда Фельнера, щоби допоміг вибрати земельну ділянку. Йому навіть оплатили проїзд. Для місця розташування майбутнього театру розглядали різні міські площі: Австрії (нині – Соборна), Франца Йосифа (сквер навпроти Свято-Духівського собору), Рудольфа (Філармонії). Зрештою вибрали західну частину площі Єлизавети (Театральної).



Під будівництво театру на 700-800 місць планували виділити земельну ділянку площею 1430 квадратних метрів. Її власником було військове відомство, яке мало тут склади та інші об’єкти. Громадська рада звернулася до крайового президента принца Конрада Гоенлое фон Шилінгсфюрста. У червні 1904 року телеграфом було надано дозвіл на використання військових земель під спорудження театру.

Вартість земельної ділянки, гонорари архітекторам, придбання необхідних пристосувань для сцени, декорації, оздоблення – всі виплати спершу не мали перевищувати 560 тисяч корон.

Магістрат змушений був взяти позику в банку під державну гарантію.

Фірма Фельнера і Гельмера виготовила креслення всіх частин майбутньої споруди, зокрема головного та бічних фасадів, скульптур у бічних нішах, сцени, вестибюлю, даху. Ці унікальні проєкти зараз зберігаються в обласному архіві. Фірма також розробила спеціальні умови для учасників проведення будівельних робіт та вимоги до якості матеріалів, яких чітко дотримувалися. Зекономлені кошти завжди повертали замовнику.



Працювали день і ніч

Першого серпня 1904 року викинули першу лопату землі для закладки фундаменту театру. Необхідні матеріали привозили з Відня та Будапешта.
Бетонні роботи і поставку цементу здійснювала фірма міського архітектора Фрідріха Шунна. Вона також зробила всі сходи та проводила каналізацію. Столярні роботи виконувала перша буковинська столярна фабрика Ісака Шпехлера і Шабсе Люстіга. Водопостачання проводив Теодор Штайн. Вікна склив Маркус Гільдебрандт. Електрообладнання поставляла всесвітньо відома фірма Сіменс-Шукерт. Розпис стін довірили чеським майстрам Гудячеку та Ягоді.

Сотні робітників працювали день і ніч, аби вкластися у визначений контрактом термін. Театр урочисто відкрили третього жовтня 1905 року. Об 11:00 в новому приміщенні зібралися офіційні особи міста і краю, запрошені гості. Були присутні почесний бургомістр Чернівців Антон Кохановський, крайовий маршалок Георг барон Василько, його заступник доктор Степан Смаль-Стоцький, крайовий президент Буковини Октавіан рицар фон Блайлєбен, президент торгово-промислової палати, високі духовні особи. Проводив урочистості тодішній бургомістр доктор Едуард Райс.

Військова капела 41-го піхотного полку виконала святкову увертюру. Зачитали адресовану нащадкам грамоту, яку замурували у суфлерську будку. В ній писали: "Нехай цей театр служить справжнім храмом істинного мистецтва і культурним центром для всіх національностей та віровизнань, для всіх жителів міст і сіл". Як було прийнято в таких випадках, високоповажні особи тричі вдарили молотками, промовляючи: "На благо та процвітання краю і міста!", "Місту – на славу!", "Новий будинок, усього тобі доброго!".

Новий театр обійшовся місту в 600 тисяч корон. На той час це була фантастична сума. Інтер’єр вражав красою і багатим оздобленням. Оригінальні прикраси в стилі бароко, ліпний декор, мармур, вишукана золота орнаментовка, оксамит – усе створювало атмосферу розкоші. Фасад будівлі прикрасили скульптурними групами за мотивами грецької міфології. У нішах бокових стін розмістили мармурові бюсти видатних діячів культури: Бетховена, Гайдна, Гете, Моцарта, Шиллера. Шуберта.

Газета "Czernowitzer Allgemeine Zeitung" так описувала театр: "Будинок складається з трьох головних частин: вестибюлю, зали для глядачів зі світлим фойє та сцени з допоміжними приміщеннями. Вестибюль поєднаний біломармуровими сходами з другим і третім поверхами… Внутрішнє оздоблення театру виконано переважно в стилі бароко: теплі тони, розкішне покриття сухозліткою і багата драпіровка. Партер, ложі, амфітеатр – усе відповідає нинішнім вимогам. Оригінальні прикраси, античні фігури, ліпний декор, прекрасна акустика залу, опалення й вентиляція, добре облаштована сцена – все це справляє незабутнє враження". І напівжартома: "…горда споруда біля стін старого католицького цвинтаря, яка вперше широко відчинила свої двері 3 жовтня 1905 року, змусила небіжчиків, що знайшли вічний спочинок неподалік, порадіти за своїх синів і внуків, бо вони не забули батьківських заповітів і старанною працею досягають нових висот".

Цікаві факти
Витратили три кілограми сусального золота
*Перша вистава у Чернівцях відбулася 1803 року. Театральні трупи, що приїздили до міста, виступали в пристосованих приміщеннях. Спершу розваги чернівчан обмежувалися циганською скрипкою і ведмедем який "танцював гейби на розпеченому камінні". Наприкінці XVIII століття у місті виступали італійські актори. А в 1819 році підприємець Марторель перебудував свою конюшню на театральну залу. Вистави також влаштовували в міському казино, під кронами дерев у "Фольксгартені", готелях "Молдавія" та "Чорний орел".

*Газета "Буковина" (№ 35 за 1865 рік) писала: "Ми маємо велику повагу до авторів, але, незважаючи на це, дозволимо собі констатувати, що комедія "Маленький Рішельє" зазнала у виставі цілковитої невдачі, а в деяких місцях гралася навіть нижче рівня будь-якої критики, а інша комедія "На англійський лад" просто нещадно знищена постановкою. Публіка була в такому захопленні виставою, що одна частина заснула, а інша покинула театр".

* За проєктом архітектора Йоганна Грегора у 1878 році на розі Шульгассе й Тюркенгассе спорудили будівлю в стилі французького палацового театру на 547 місць за 21 867 гульденів, фасад прикрашала палаюча комета. Після 1904 року його використовували як кінотеатр.

*Будівництво першого міського театру завершили в листопаді 1878 року. Він знаходився на розі нинішніх вулиць Турецької та Шкільної. Споруда була невеликою, дерев’яною. Через пожежну небезпеку театр закрили.

*За проєктом австрійських архітекторів Фельнера і Гельмера збудували новий триярусний театр, який вміщав 813 осіб. Третього жовтня 1905 року його урочисто відкрили виставою "Марія-Терезія". Потрапити тоді до театру було важко, бо всі місця миттєво розкуповувалися. Письменник Дроздовський згадував, як давав 20 геллерів білетеру, який впускав його до зали, коли гасло світло.

*У театральних колах славився Тобіас Фалікман, який був провідним солістом хору міського театру і кантором синагоги, де навчав співу хлопчиків. Йому також давали невеличкі ролі за одну-дві крони. Скажімо, він граційно ловив на льоту порожню пляшку, грав слугу або жандарма, грайливо погрожував пальцем вродливій жінці.

*Другого січня 1922 року до Чернівців на гастролі прибув відомий австрійський актор Александр Моїссі. Справжня лихоманка охопила місто, за квиток давали шалені гроші. Під час вистави до театру увірвалися румунські студенти, які почали ображати актора, відлупцювали публіку палицями та виштовхали із зали. Упродовж трьох днів вони утримували театр в облозі, звільнили начальника поліції. Чернівцям дали відчути, що вони стали румунським містом. Буквально за ніч залу Музичного товариства переобладнали під театр, де Моїссі вже міг грати без перешкод. Дроздовському випала честь вручити акторові на сцені лавровий вінок.

*Новозбудований театр на площі Єлизавети (нині Театральна) застрахували у Віденському страховому товаристві. Утримувався він передусім за кошти міського бюджету. Деяку суму виділяла крайова влада. Буковинський сейм надав субвенцію в розмірі 10 тисяч корон. Затрати на утримання театру в 1906 році зросли вдвічі й становили 100 тисяч корон.

*10 листопада 1907 року перед театром встановили пам’ятник драматургу Фрідріху Шиллеру, драми якого ставила театральна трупа. Кошти були з добродійних пожертв і внесків. Із приходом румунської влади у 1922 році скульптуру перенесли до Німецького народного дому.

*У радянський час, 21 червня 1954 року, театру присвоїли ім’я Ольги Кобилянської. До 100-ліття від дня народження письменниці встановили її погруддя. Автором був львівський скульптор Лука Біганич. У 1980 році пам’ятник перенесли в село Димку на Глибоччину. Проєкт нинішнього пам’ятника Ольги Кобилянської з розгорнутою книгою в руках розробили чернівецькі скульптури А. Скиба, М. Мірошниченко та архітектор О. Таратута. Його встановили на гранітному постаменті – на декілька метрів далі від того місця, де стояло колишнє погруддя.

*За весь період роботи театру була тільки одна серйозна реставрація, яка тривала шість років (1977-1980), хоча будували його лише рік. Витратили 600 тисяч радянських рублів. На відновлення інтер’єру за давньою австрійською технологією використали понад три кілограми сусального золота. Придбали нові меблі, покращили освітлення, відреставрували дзеркала. Для ремонту даху замовили дві тонни міді. Відреставрований театр відкрили третього жовтня 1980 року.

*На сцені Чернівецького драмтеатру виступали великі майстри світової оперної та драматичної сцени: Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Марія Бієшу та багато інших.

*У німецькому місті Фюрт у є брат-близнюк Чернівецького театру. Та за рахунок того, що Театральна площа на кілька метрів вкопана, наш театр виглядає краще та величніше.

Підготувала Надія БУДНА
Фото з приватної колекції Едварда Туркевича

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram