Першими націоналістами були студенти Чернівецького університету. Вони створювали підпільні організації ОУН, випускали українські журнали й газети.
Про історію українського національно-визвольного руху на Буковині у румунський період (із 1934 року до червня 1940-го) розповів Микола Семенюк, викладач Чернівецького коледжу дизайну та економіки, лауреат відзнаки імені Антона Кохановського.
Вимагали ввести українську в школах
Паризький тижневик "Українське слово" писав: "Наступ румунщини на все, що українське, досягнув нині свого вершка. В усіх школах Буковини, в Бессарабії й Мармарощині заборонено навіть вивчення релігії українською мовою. Православні священники не мають права відправляти похорони або вінчати українською. В урядових установах висять вивіски: українець, якщо скаже українською, буде негайно вигнаний зі служби… Не можна носити вишиваних сорочок".
Ще до встановлення офіційних зв’язків з ОУН, на Буковині починає розвиватися підпільний рух, який розпочав боротьбу з румунською владою. Уже в 1930 році в Чернівцях була заснована одна з перших організацій – "Легіон українських революціонерів", яку очолив студент Орест Зибачинський. Вона сформувалася із законспірованих осередків, до яких входило 3-5 членів. У листопаді 1932 року діяльністю "Легіону" зацікавилася румунська поліція. Ореста Зибачинського та Захарія Бідняка заарештували. Їх звинувачували в поширенні підпільних листівок та розповсюдженні маніфесту з вимогою до уряду ввести українську мову в школах. Згодом обох виправдано.
Молода генерація буковинських націоналістів, які здебільшого були студентами філософсько-філологічного та юридичного факультетів Чернівецького університету, на початку 1931 року почала видавати журнал "Самостійна Думка".
Допомагала родина Гузарів
Один із перших осередків (станиць) ОУН на Буковині був заснований у будинку відомого чернівецького лікаря Володимира Гузара.
Буковинський провід ОУН був створений на основі об’єднання двох підпільних формацій – "Легіон українських революціонерів" і "Месники України" (очільники – Денис Квітковський, Іван Григорович), а також залученням молодих націоналістів. Провідником ОУН Буковини став редактор журналу "Самостійна Думка" Сильвестр Никорович.
Із початку 1934 року важливу роль у розповсюдженні націоналістичних ідей відігравав тижневик "Самостійність". Фінансову допомогу газеті надавала родина Гузарів.
Важливою справою у формуванні національної свідомості буковинців стало розповсюдження підпільної преси та літератури. Одним із перших поширювачів на Буковині був Мирослав Харов’юк, який виконував обов’язки зв’язкового. Завдяки йому та іншим учасникам організації розповсюджувалися часописи "Розбудова Нації", "Український Націоналіст", "Юнацтво" та інші.
Влітку 1934 року в Чернівцях було засновано Українське Лицарство "Залізняк", яке стало "правою рукою" місцевої ОУН. Її керівником був Іван Григорович. До складу товариства увійшли Денис Квітковський, Григорій Маник, Богдан Сірецький та інші.
У листопаді 1934 року румунська газета "Універсул" писала про те, що в українських кооперативах Румунії продають заборонені владою українські книги, часописи та журнали, надруковані у Галичині. Сигуранца (румунська таємна поліція) зреагувала миттєво. Було ухвалено рішення припинити на шість тижнів видання тижневика "Самостійність".
У 1935 році Буковинський провід ОУН був реорганізований у Буковинський крайовий провід ОУН. Щоліта у Карпатах відбувалися напіввійськові вишколи, на яких готували кадри для майбутнього національного повстання.
Наприкінці осені 1935 року Міністерство внутрішніх справ Румунії надіслало таємний циркуляр, в якому повідомляло про те, що ОУН активно поширює свою діяльність на Буковині та прагне "перетягнути на бік націоналізму українські елементи..."
Архівні фото надав Микола Семенюк
У 1930 році в Чернівцях була заснована одна з перших організацій – "Легіон українських революціонерів", яку очолив студент Орест Зибачинський.
На вишколах готували кадри для національного повстання.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
