Портрет старшого сержанта 95-ої окремої аеромобільної бригади чернівчанина Сергія Козака висить в Адміністрації Президента. Петро Порошенко особисто вручив йому орден "За мужність".
Увечері 22 червня 2014 року десантники потрапили у засідку поблизу села Долина, що на Донеччині. Їхня колона рухалася зі Слов’янська на місце постійної дислокації. Три бронетранспортери супроводжували кілька вантажівок і тралер, на якому перевозили танк. Головний удар прийняв на себе екіпаж першого БТРа, в якому був старший сержант Сергій Козак із вісьмома десантниками.
– Сепаратиста, який стріляв зблизька, я навіть встиг побачити й одразу ж відкрив вогонь, – пригадує боєць. – Від загибелі всіх, хто перебував у БТРі, врятувало те, що ми їхали з відкритими люками. Хлопці також почали стріляти. Кинута ворожа граната зачепила мене, бо я сидів спереду на командирському місці, та механіка-водія Юрія Весельського. На адреналіні бою не відразу усвідомив, що поранений. Відчув тільки, як пече нога, але продовжував вести вогонь. Коли нагнувся перезарядити автомат, побачив, що моя ліва нога відірвана і висить на клаптику шкіри. Але я підвівся і продовжував стріляти та віддавати накази. Юра перев’язав мені ногу джгутом вище коліна, щоб зупинити кровотечу. Він також був тяжко поранений і стікав кров’ю. На щастя, ніхто в тому бою не загинув. Коли нападники відступили, бійці надали пораненим першу допомогу, вкололи сильне обезболююче. Відірвану ногу Сергія поставили у рюкзак.
– Я зв’язався з командиром роти й невдовзі до нас прибула підмога, – продовжує десантник. – Усю дорогу до Ізюма я був при свідомості та вже змирився з думкою, що залишуся безногим калікою. Заспокоював себе, що живий. Коли в лікарні почали розрізати штанину, знепритомнів. Потім нас з Юрою переправили до Харківського військового шпиталю, але я цього вже не пам’ятаю. Прийшов до тями в реанімації і замість культі раптом побачив цілу перебинтовану ногу. "Що це?" – запитав у хірурга. "Нога", – відповів той. "Чия?" – дивуюся. Хірург розсміявся: "Твоя". Відірвану ногу мені пришила бригада лікарів Київського військового госпіталю, яка, на моє щастя, перебувала там. З ними був судинний хірург Ігор Гангал, який виявися родом із Сокирян.
Для тих, хто хоче допомогти герою-десантнику Картка у Приватбанку 4149 4378 3442 7815, Козак Сергій Якович.
Більше про Сергія Козачука можна дізнатися з публікації у четверговому номері "Молодого буковинця" від 4 червня 2015 р.
