Буковинський військовослужбовець-артилерист Тарас, який уже більше трьох місяців служить у зоні АТО телефоном звідти поділився із кореспондентом molbuk.ua своїми думками щодо останніх подій.
- Знаєте, що перше зроблю, коли повернуся? - починає розмову військовий. - Та я не один такий, тут усі про це мріють. Ми прийдемо до нашої військової частини у Чернівцях, де колишній 300-й полк. Ми у них по-чесному хочемо запитати, чому ніхто із них ні разу не приїхав у зону АТО, щоб нас замінити. Яке вони моральне право мають взагалі носити військову форму і називати себе військовослужбовцями? Вони є відвертими боягузами.
Обов'язково про це напишіть, - звертається до мене солдат. - Потрібно писати правду про те, якої ми тут про них думки. В нашій країні йде війна, а деякі так звані військові сидять по казармах і протирають форму. Та які ж вони військові? Вони просто "піджали хвости" і поховалися. Ми тут теж інколи читаємо чернівецькі сайти, бачимо там, що ці нікчеми споряджають своїх жінок, дітей, матерів на пікети, перекриття доріг. Це ті, кого в народі називають просто — боягузи. А я б їх по-іншому назвав — щурі, які поховались по своїх норах. Це в основному контрактники. Вони і зарплати отримують, і якимись пільгами напевно користуються. А коли потрібно виконати їх частину контрактних обов'язків, то починають різне вигадувати, лиш би не йти на Схід. Я вважаю, що держава не те, що не мала б їм зарплати платити, за відмову їхати у зону АТО потрібно одразу під трибунал. А взагалі-то у військовий час, а зараз фактично і є такий час, за дизертирство або відмову виконувати наказ — розстріл. А вони поховалися за "бабські спідниці". Мені було б соромно після такого людям в очі дивитись. У мене теж є молода дружина і мала дитина. Нещодавно мала в дитячий садок пішла. Хіба я не хочу до них хоча б на кілька днів поїхати? Звичайно, що хочу, але через таких, які відмовляються виконувати свій обов'язок, буду тут воювати, - сказав військовий.
