Переміщення українців з одного регіону в інший почалось перед березневим референдумом у Криму і з того часу стабільно зростає. Кількість таких внутрішньо переселених осіб майже сягнула 10 тисяч.
Про це йдеться у повідомленні Агентство ООН у справах біженців у вівторок, повідомляє "Українська правда".
Статистика щодо переміщених осіб формується на підставі даних, отриманих Агентством від органів місцевої влади.
Як зазанчається, серед потерпілого населення є люди, котрі були переміщені двічі: спочатку з Криму, а потім - зі сходу України.
Більшість переміщених осіб – це кримські татари, однак місцева влада також нещодавно повідомила про збільшення кількості етнічних українців, росіян та змішаних сімей.
Принаймні третина переселенців – це діти.
Більшість сімей переїжджають до центральної (45%) і західної України (26%), хоча частина осіб також були розміщені на півдні та сході.
Кількість шукачів притулку з України в інших країнах залишається низькою.
Серед причин, які озвучують переміщені особи: прямі особисті погрози, побоювання переслідувань чи загальна небезпечна ситуація.
Дехто повідомляє про погрози, які вони отримують по телефону чи через соціальні мережі, або у формі повідомлень, які вони знаходять біля своїх помешкань.
Люди говорять про страх переслідування через етнічне походження чи релігійні переконання.
Журналісти, правозахисники та представники інтелігенції серед причин переслідувань зазначають свою професійну діяльність. Інші кажуть, що не можуть надалі займатися підприємництвом.
Ключові проблеми, які постають перед внутрішньо переселеними особами (ВПО) - це доступ до соціальних послуг, наявність постійного житла та оформлення реєстрації за місцем проживання. Останнє необхідне для доступу до економічних та соціальних прав, а також засобів існування.
Допомога ВПО в першу чергу організовується через обладміністрації, громадські організації і добровільні внески громадян.
Людям надають притулок місцеві органи влади, або вони зупиняються у приватних санаторіях чи готелях. Інші в даний час розміщуються в приватних оселях. Однак, можливості приймаючих громад швидко вичерпуються.
Нагальні потреби включають необхідність у постійному житлі, розширенні можливостей працевлаштування, а також підтримку громадських і місцевих організацій у розробці довгострокових рішень для людей, які стали внутрішньо переміщеними особами.
