У храмі люди молилися: за Батьківщину, за загиблих, за наше майбутнє...
- Вшанування чи не найтрагічніших подій у новітній історії нашої молодої країни... Для чого це потрібно? - зауважує настоятель церкви Трьох Святителів отець Микола ЩЕРБАНЬ. - Це потрібно не їм (героям). Я дуже сумніваюся у тому, що ті, хто загинув, прагнули нашої слави, нашої пам’яті, нашої честі чи нашої будь-якої форми пошанування. Вони прагнули трішки інакшої країни, трішки інакшої системи цінностей, трішки інакшої світоглядної моделі. Вони випередили свій час. Не важливо про кого ідеться - про студента чи пенсіонера - вони випередили свій час. Тому я глибоко переконаний, такого роду заходи здатні пробудити суспільство для того, щоби воно прокинулося інакшим. Інакшим і свідомим. Не забуваємо, правдиві істини та цінності - не ті, заради яких варто жити... А такі, заради яких варто жити і навіть вмерти. Напевно, ці люди якнайкраще нагадали нам, яку цінність являє собою держава, свобода, людська гідність, порядність і честь. Тому найкращою формо пошанування буде те, що ми не просто їх згадаємо... Треба пам’ятати - люди віддали своє життя за цінності, які не купуються і не продаються.
Багато людей зачаровано вдивлялися у абстрактну картину "Небесна Сотня" великих розмірів. У її візерунку читаються різні сюжети.
- Митці повинні відображати час, у якому живуть, - зауважує автор картини, художник Андрій ЖИТАРУ. - Картину писав усю зиму і так сталося, що презентую саме до сороковин загиблих героїв. Картина покликана відповідати на багато запитань. Тут є образи, які глядач повинен сам знайти. Зокрема, думав про те, якщо Небесна Сотня піднялася на небо, то на землі залишилася сотня овдовілих... Намагався закласти питання глядачу: “Бути захисником Батьківщини чи зрадником?” Історія є і у кольорі. Зокрема, жовтий колір символізує прощання...
