В українській мові збереглося чимало слів, що поступово зникають з активного вжитку, хоча мають глибоке коріння й точне значення. Одне з таких слів – "обава", яке сьогодні зрозуміле далеко не всім. Воно звучить архаїчно або діалектно, але часто трапляється в класичній літературі.
Про це пише Oboz.ua
"Обава" передає тонкий психологічний стан, який не завжди влучно перекладається сучасними синонімами.
Значення слова "обава"
Обава – іменник жіночого роду, діалектне слово, що означає побоювання, острах, внутрішню тривогу.
Це не раптовий страх і не паніка, а радше тихий, стриманий неспокій, пов’язаний з очікуванням чогось небажаного або з невпевненістю.
За змістом "обава" близька до слів побоювання, осторога, тривога, але має м’якший відтінок. Це слово часто описує внутрішній стан персонажа, його психологічну напругу чи сумнів.
"Обава" в українській літературі
Слово активно використовували класики української літератури, надаючи йому емоційної глибини.
Мар'янка спершу потупила очі із обави, щоб Олексій не зап'явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька. (П. Куліш)
В Івана Франка слово набуває ширшого емоційного звучання, пов’язаного з сумнівами й внутрішніми страхами:
З цілою силою він обняв сю чародійку-дівчину і серед поцілуїв та пестощів щезли всі сумніви, всі питання, всі обави, мов мряка на сонці.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
