У світі поширюється вірус - метапневмовірус - і це знову призвело до розмов про можливу чергову пандемію.
Пандемія коронавірусу (COVID-19), з якою нещодавно зіткнулося людство, показало, що важкі інфекційні захворювання та епідемії чинять руйнівний вплив на життя людини та завдають шкоди соціальному та економічному розвитку суспільства.
Людство вже неодноразово стикалося з епідемія та пандеміями, які суттєво скорочували чисельність населення не лише окремих країн, а й цілих континентів.
Найбільш смертельні пандемії в історії людства
Три найбільш смертельних пандемії в історії людства були викликані одним збудником – чумною паличкою (Yersinia pestis).
Перша – у Константинополі, столиці Візантійської імперії 541 р. до н.е. Її принесли з Єгипту через Середземне море разом із зерном до Константинополя щури, які поширили заражених бліх по всьому місту. Чума швидко поширилась Європою, Азією та Північною Африкою, вбивши від 30 до 50 мільйонів осіб – майже половину населення цивілізованого світу. Епідемія скінчилася, лише коли заражати не було кого: всі, хто не помер, перехворіли в тій чи іншій формі та отримали імунітет.
Чума знову повернулася в Європу 800 років по тому – “чорна смерть” в 1347 році та за рік забрала близько 200 мільйонів життів. Саме тоді, в XIV столітті, європейці вперше чітко усвідомили, що причиною зараження стає контакт із зараженою особою, і почали приймати послідовні заходи, щоб уникати таких контактів якомога довше, до 40 днів. Від італійської назви цифри 40 і пішло слово “карантин”.
Згодом – Велика Лондонська чума 1665-66 рр., остання епідемія бубонної чуми в Англії. У кожну з епідемій в британській столиці гинуло близько 20% населення. На початку XVI століття в Британії вперше вийшов закон про ізоляцію хворих. Будинки хворих відзначали тюком сіна, прив’язаним біля входу. Той, у кого в родині були хворі, повинен був виходити на вулицю з палицею білого кольору. Котів і собак масово вбивали, оскільки вважалося, що вони є переносниками чуми. Велика лондонська чума забрала 100 000 життів лондонців за 7 місяців.
Чорна віспа – споконвічна “мешканка” Старого Світу, що вбивала трьох з десяти хворих і залишала іншим на пам’ять потворні шрами. Але число смертей в Європі було дрібницею, поки віспа не прийшла в Америку разом з першими мандрівниками в XV столітті і почала викошувати десятками мільйонів корінне населення Америки, яке не мало природного імунітету до хвороби. До прибуття конкістадорів у Мексиці налічувалося 11 мільйонів жителів, через кілька десятиліть їх залишився лише мільйон. Лише в кінці XVIII століття з чорною віспою вдалося покінчити. Порятунком стала перша в історії людства вакцина. Британський лікар Едвард Дженнер виявив, що доярки нечутливі до чорної віспи. Він провів експеримент: заразив 9-річного сина свого садівника коров’ячої віспою, а потім піддав його дії чорної віспи і хлопчик не захворів.
На початку–середині XIX століття холера вбивала в Британії десятки тисяч людей щорічно. Медицина того часу стверджувала, що хвороба поширюється через “міазми”, що містяться в поганому повітрі. Але британський лікар Джон Сноу запідозрив, що важка хвороба ховається не в повітрі, а в питній воді. Він створив географічну карту смертей від холери за 10 днів і знайшов кластер, де померло близько 500 чоловік – навколо колодязя на Брод-стріт, популярного в місті джерела питної води. Переконавши міську владу закрити джерело води Брод-стріт спостерігав і за припиненням заражень. Це не знищило холеру миттєво, але стало першим кроком до розуміння її причин і боротьби з хворобою засобами гігієни та очищення питної води. На сьогодні холера знищена в розвинених країнах, але в країнах третього світу її спалахи трапляються регулярно і пов’язані саме з якістю питної води.
Пандемія "Іспанки" (вірус грипу A/H1N1) у 1918-1920 роках часто називають найбільш смертельною пандемією в історії людства. Вважають, що перехворіли понад 500 млн людей, а ВООЗ 2005 року оцінила кількість жертв пандемії у 40-50 млн. Для порівняння, на фронтах Першої світової війни загинули 10 млн військових, ще 7 млн зникли. Особливістю було те, що найбільша смертність спостерігалася не серед літніх людей та дітей, як до того було із грипом, а серед фізично здорових віком 18-40 років. Смерть часто наступала через розвиток пневмонії та потужну імунологічну реакцію на неї, наслідком якої були заповнення легень рідиною та кровотеча з легень. США втратили внаслідок “іспанки” 550 тисяч громадян. Економічні наслідки поширення було важко дослідити через те, що пандемія збіглася у часі із закінченням Першої світової війни, добою революцій та заколотів.
А потім були ще й пандемія "азійського" грипу (1956-1958) та "гонконгського" грипу (1968), що забрали більше 3 млн осіб та інші.
На сьогодні продовжуються:
пандемія ВІЛ/СНІДу, що вже забрала більше 35 млн життів;
пандемія коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) – більше 6,5 млн життів….
Чи переживе людство чергову епідемію? Питання риторичне… Багаті та заможні країни, із високим рівнем розвитку медицини, економіки, освіти безумовно так, хоча і не без постраждалих. А от бідні країни, країни "третього світу", країни у війні, зокрема і Україна, можуть стати черговими жертвами через брак коштів, ресурсів, вчених та сторонньої допомоги. Тому людство повинне бути завжди готовим до якогось "нового/старого" збудника.
За матеріалом к.біол.н., доцента кафедри мікробіології, вірусології та імунології БДМУ Андрія МІХЄЄВА
