Стрітення Господнє 2024 року: коли будемо святкувати за новим календарем, історія та значення

Коли Стрітення Господнє 2024 року

За новим календарем, на який від 1 вересня 2023 року перейшли УГКЦ та ПЦУ, деякі церковні свята отримали нові дати святкування (на 13 днів раніше). Зокрема, Стрітення Господнє ми будемо святкувати 2 лютого (за старим календарем — 15 лютого).



Стрітення Господнє: історія свята

Це день, коли віряни вшановують зустріч Ісуса Христа, Сина Божого, з народом. Адже саме цього дня, згідно з церковними переказами, Діва Марія та Йосип принесли новонародженого до храму, щоб подякувати Господу. У святині на них уже чекав Симеон Богоприємець, який і став символом народу. Він жив майже 300 років, очікуючи зустрічі з Ісусом. Щойно він узяв малюка на руки, то одразу помер. Цим він визнав у Христі Визволителя, про якого йшлося у пророцтві.

Чому свято називається саме Стрітенням Господнім? У старослов'янській мові "стрітення" означає "радість" або ж "зустріч". Через те, що цього дня Ісус зустрівся з Симеоном і це принесло радість.

Історія свята сягає своїм корінням ще III-IV століть. Тоді вперше зустрічаються у творах згадки про святкування Стрітення. Офіційно ж свято було визнане у Візантійській імперії 542 року під час правління імператора Юстиніана.

Як ще називають Стрітення Господнє і чи існувало це свято в дохристиянські часи

Стрітення святкували в Україні ще в дохристиянські часи. Тоді свято носило назву Громовиця, Стріщення, Зимобір. В народі існувала думка, що цього дня зима відходить, а літо вступає у свої права. Дорогою вони зустрічаються і сперечаються між собою, тому часто в цей період може різко змінюватися погода. Існувало повір'я, якщо ввечері потепліло, отже, виграло літо і воно залишиться вже до наступної зими.

Коли на територію України прийшло християнство, свято Стрітення Господнього вплелося у народні вірування. З'явилися нові традиції. Так, зокрема цього дня віряни обов'язково йдуть до церкви. Що освячують на Стрітення Господнє? Зазвичай святять воду і свічки. Останні називають "громичними". Їх заведено запалювати під час грози, щоб вберегти своє життя і худобу. Воду ж потрібно було набрати до нового посуду, який ще не використовувався. Посудину з освяченою водою приносили додому і берегли. Вірили, що вона має цілющу силу і здатна вилікувати будь-яку хворобу.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram