Права політика Путіна може мати хороші наслідки всередині країни, допомагаючи виправдати його подальше правління і вторгнення в Україну.
Як пише видання Foreign Affairs, але сама тільки внутрішня політика не може пояснити його війну з "тими, хто прокинулися" – і не тільки тому, що вона включає в себе нападки на європейську імміграцію і рух за расову справедливість в Сполучених Штатах. Всупереч твердженням Путіна, Росія не є фундаментально консервативним суспільством.
Замість цього просторікування Путіна, схоже, спрямовані не стільки на внутрішню аудиторію, скільки на правих за кордоном. Схоже, вони націлені, зокрема, на Європу і Північну Америку, де Москва втратила найбільшу підтримку за останнє десятиліття перебування Путіна при владі. В обох регіонах основні лідери, які ізолювали Москву, щосили намагаються боротися з бунтівними політиками правого спрямування, які підтримують нібито християнські цінності. Ці консерватори-популісти все частіше перемагають. І, прийнявши їх риторику, Путін вважає, що зможе заручитися їхньою підтримкою і з її допомогою знайти спосіб поліпшити міжнародне становище Росії.
"Легко зрозуміти, чому Кремль вважає такий підхід необхідним і чому він буде успішним. Після того, як Росія окупувала Крим в 2014 році, Захід ввів санкції проти країни, і Путіну стало важче (хоча і не неможливо) вести бізнес зі своїми звичайними партнерами в Європі. Але крайні праві на континенті залишалися сприйнятливими. Лідер французьких правих Марін Ле Пен, наприклад, високо оцінила анексію. Вона також заявила, що Путін "піклується про інтереси своєї країни і захищає її ідентичність". Російські банки, можливо, не випадково надали кредити її партії. Це виявилося розумною інвестицією: у 2017 та 2022 роках Ле Пен посіла друге місце на президентських виборах у Франції", - сказано в матеріалі.
Ле Пен далеко не єдиний консервативний західний політик, який уклав неміцний союз з Кремлем. Зростаюча ультраправа партія "Альтернатива для Німеччини" також була тепло прийнята Кремлем, і багато хто з високопоставлених чиновників цієї партії з любов'ю відгукувалися про Москву. Один регіональний лідер, наприклад, охарактеризував Путіна як "справжнього хлопця, справжнього чоловіка зі здоровою системою цінностей". Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який любить виступати проти ЛГБТ-спільноти, став відданим партнером Путіна.
Але жодна з цих партій або політиків не є для Путіна такою цінною, як колишній президент США Дональд Трамп. Будучи кандидатом і президентом, Трамп неодноразово хвалив Путіна, і, якщо Трамп знову прийде до влади у 2024 році, він припустив, що може припинити допомогу Україні. Сам Трамп ніколи не називав політику Путіна причиною того, що йому подобається російський президент – замість цього він вказував на передбачувану силу Путіна – але це зробили радники Трампа. Стів Беннон, колишній головний стратег Трампа, похвалив російського президента за те, що він "проти пробудження". Карлсон, можливо, головний прихильник Трампа в ЗМІ, виступив з промовою в Будапешті, в якій сказав, що еліти США ненавидять Росію, "тому що це християнська країна".
Таким чином, для Путіна вкрай права політика і риторика є ефективним засобом завоювання міжнародної підтримки. По суті, він формує свого роду ультраправий інтернаціонал, подібний до комуністичного інтернаціоналу, який сприяв радянській революції в першій половині ХХ століття. Як і у випадку з Радянським Союзом, який ніколи не практикував філософські принципи комунізму, не має значення, що Путін і його оточення порушують свої проголошені принципи. Важливо те, що ці принципи допомагають йому здобувати друзів і підривати ліберальний порядок.
"Навіть якщо задум Путіна не здійсниться повною мірою, "крайно правий інтернаціонал" допоможе зміцнити його позиції. Він сподівається, що це може спонукати західні держави, наприклад, послабити санкції або скоротити підтримку Києва. Результатом може стати більш міцний кремлівський режим. І для Путіна це саме по собі було б перемогою", - додали там.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
