31 грудня у церковному календарі, за новим стилем, – Щедрий вечір, або Маланка.
Увечері 31 грудня, в переддень календарного нового року відзначається Щедрий вечір, Василів вечір або Маланка. Традиція Щедрого вечора сягає дохристиянських часів.
За язичницькими звичаями у перший день нового року слов'яни вшановували богів Васильчика і Маланку. Згідно з легендою, у бога Ладо була дочка Маланка, яку викрав змій і ув'язнив у темниці. Наречений Маланки, бог Місяць, був на полюванні, тому дівчину врятував богатир Васильчик.
З приходом християнства трактування свята змінилося. Православна церква пов'язала цей день із пам'яттю про двох святих: Василія Великого Кесарійського і преподобної Меланії Римлянки. Василій Великий був визначним церковним діячем, одним з отців Церкви та архієпископом Кесарії Каппадокійської в Малій Азії. Меланія була черницею і меценаткою: відома тим, що будувала церкви, допомагала нужденним і піклувалася про хворих у часи занепаду Римської імперії.
У Щедрий вечір молодь переодягалася і ходила по домівках, співала щедрівки, за що господарі їх щедро віддячували: пригощали оладками, пирогами, ковбасами.
Щедрівками вітали господарів зі святом. Самі щедрування супроводжувалося магічними діями, танцями, музикою, пантомімою, обрядовими іграми з масками: наприклад, водили Козу та грали у Меланку. Також важливим ритуалом Щедрого вечора були дівочі ворожіння.
Головна страва Щедрого вечора – кутя. Якщо на Різдво готують багату кутю, то на Маланку – щедру кутю. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною (м'ясом та салом).
