Марії Самолюк із Чернівців – 83 роки. Ще коли починалася перша хвиля Covid-19 у 2020 році, жінка знайшла для себе нове захоплення.
Почала вʼязати з ниток різні речі – сукні, шарфики, капелюшки, а зовсім нещодавно почала робити іграшки із ниток. Жінка каже, що цієї зими допомагала армії, а саме підрозділу, в якому воював її онук, йдеться у публікації "МБ".
Спершу вʼязала для правнуків
З пані Марією ми зустрілися у її квартирі. Жінка трепетно зберігає всі свої вʼязані речі, а дитячі сукні та шарфики складає у спеціальну скриню. Майже в кожному кутку квартири є її роботи, а на балконі – ціла експозиція. Вʼязані нитками іграшки на полицях та взуття.
– Спершу я вʼязала іграшки для своїх правнуків – двох хлопчиків. Їм дуже подобалося, не розлучалися з ними навіть вночі. Також плела дитяче взуття. І мені дуже подобалося їх тішити. Внуки стали дорослими, а я все зберігаю. Моя освіта і минула робота із нитками зовсім не повʼязані. Я дружина військового, завжди разом працювали. Не помічала за собою ніколи, щоб робила щось руками, – каже жінка.
Вчилася пані Марія робити все сама. Збирала схеми з різних журналів. Звісно, робила багато помилок, але каже, що на них вчилася.
– Памʼятаю, під час коронавірусу з подругою своєю розмовляли телефоном, разом вʼязали. Вона вміє схеми в інтернеті шукати, тож саме переказувала мені, як робити. Підбадьорювала, що все дуже гарно виходить. Я навчилася їй надсилати фото своїх робіт на телефон. Тепер вже зустрічаємося у мене на квартирі, разом плетемо. Над дизайном довго не думаємо, воно якось у під час роботи виходить, – каже майстриня.
З подругами вʼязали шкарпетки для військових
Онук пані Марії взимку 2023 року воював на Бахмутському напрямку. Жінка з подругами звʼязали для його батальйону багато рукавиць та шкарпеток. Нитки приносили сусіди з усього будинку.
– Хотілося допомогти внуку хоча б чимось. І, доки він був удома у відпустці, я зі своїми подругами, які теж люблять цю справу, звʼязали багато шкарпеток та рукавиць для всього батальйону. Вони тоді воювали на Бахмутському напрямку. У відповідь мені надіслали відео, де військові були у наших рукавицях, – тішиться жінка.
Каже, що буде допомагати військовим до перемоги, на яку дуже чекає.
– Звісно, будемо допомагати і військовим, якщо випаде ще така нагода. Минулого року я прийняла переселенців. У мене поселилися жінка зі своїм сином. Вони з Київщини, тому вже повернулися додому. Дуже страшно це все, але я знаю, що нам залишається тільки вірити й допомагати, чим можемо. Сусідка кілька тижнів тому вже принесла темні нитки для рукавиць, готуюся, – ділиться.
Рідні підтримують і допомагають
Нещодавно пані Марія почала продавати свої вироби, але за символічну ціну. Каже, що хоче ще для когось бути корисною.
– Я вже полюбила магазини з нитками різними, ґудзиками. Раніше вироби роздавала рідним та знайомим просто так. Тепер же кілька іграшок продала за 250 гривень, щоб хоча б повернулися кошти за нитки. Вони щороку стають дорожчими. Продала і кілька капелюшків. Поки що найбільше роблю іграшок. Дуже мені це подобається. Коли щось роблю руками – відпочиваю. Не можу сказати, скільки часу йде, наприклад, щоб звʼязати одну іграшку. Напевно, не так вже й багато, – додає майстриня.
Підтримують пані Марію й рідні.
"Щовечора зі своїм сином розмовляємо, він мене дуже підтримує", – каже Марія Самолюк.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
