Володимир Браткевич із перших місяців широкомасштабного вторгнення РФ в Україну добровільно пішов на фронт. Чоловік воював на Луганщині, Запоріжжі та на Херсонському напрямку.
Про це йдеться у публікації "МБ"
До війни Володимир не мав жодного стосунку до військової справи, працював продавцем у магазині побутової техніки у місті Сторожинець. Та коли розпочалася повномасштабна війна, чоловік не зміг лишатися осторонь… Володимир Браткевич загинув у серпні минулого року на Херсонському напрямку.
"Півтора місяця був не на зв’язку"
У чоловіка залишилася молода дружина Діана Браткевич та трирічний синочок Денис.
– Мій чоловік після першого місяця повномасштабного вторгнення вирішив піти на війну. Нас із сином відправив за кордон. Мені завжди казав: "Хто, як не я? Якщо всі будуть ховатися, то хто буде захищати?" Він прийшов до військкомату – і його відразу взяли до лав війська. Протягом десяти днів Володимир проходив навчання у Сторожинці, потім його відправили на Львівщину у відрядження, а на другий день перебування з Львівщини скерували на Луганщину, – згадує пані Діана.
Після того, як чоловік поїхав на Луганщину, на півтора місяця зв’язок із ним обірвався…
– Ми тоді були з сином за кордоном. Протягом півтора місяця не мали з Володею зв’язку, не знали, де він, що з ним?! Жодного дзвіночка, жодної звістки не було. Аж раптом одного дня він перетелефонував мені й повідомив, що його відпускають на один тиждень. Приїхав, але став іншим. Про війну говорив неохоче, йому було дуже важко. Казав, що ці півтора місяця були в окопах, потрапили в оточення, повернулися живими дуже мало людей, – каже жінка.
"Три місяці вважався зниклим безвісти"
Після відпустки Володимира відправили на навчання у Черкаси, а згодом відрядили на Запоріжжя, відтак на Херсонський напрямок. Там тоді розпочинався український контрнаступ.
– На Херсонському напрямку і загинув мій чоловік… За час перебування у Черкасах та на Запоріжжі Володимир казав: "У мене все добре, не хвилюйся. Я живий, здоровий." Він у мене був дуже совісним та принциповим. Після участі у бойових діях дуже змінився його погляд: в очах можна було прочитати, що бачили вони дуже багато… Востаннє ми розмовляли телефоном 24 серпня минулого року, а через дві години мого Володимира убили. Про його загибель я дізналася через тиждень від побратимів… Наступні три місяці він вважався безвісти зниклим… Повернули нам тіло аж у листопаді. Попрощалися із нашим героєм дев’ятого листопада, – підсумувала жінка.
Зараз Діана Браткевич створила електронну петицію на офіційному інтернет-представництві Президента України про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Браткевичу Володимиру Михайловичу.
Петицію можна підписати за посиланням тут.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
