У багатьох сім'ях є традиція називати новонародженого на честь когось із предків. Люди вважають, що так вони увіковічують пам'ять про родича, а ще зміцнюють зв'язок дитини з родом. Але чи можна це робити і як саме воно впливає на долю новонародженого?
Про це розповіла в Instagram Азалія Акубенс, яка займається розбором родових сценаріїв і програм.
Чи можна називати дітей на честь предків
"На запитання: "Можна чи ні?" Відповідь моя завжди одна - можна все. Ніхто не може вам забороняти будь-що, ваше рішення - ваша відповідальність. А ось на питання: "Як це впливає?", я можу пояснити", - пише експерт.
Вона додає, що свого часу було дуже поширеним називати дитину на честь пращура. Та й зараз чимало таких випадків. Якщо предок був взірцем для наслідування, прожив щасливе життя у достатку, сповнене любові і мудрості, то дитині можна сказати пощастило.
"Але найчастіше ім'я дитині дають на честь пращура, який мав важку долю, на згадку про померлого тощо. Це все накладає на дитину кармічне родове навантаження та створює йому переплетення з долею цього пращура", - каже Азалія.
До прикладу вона наводить ситуацію, коли у чоловіка вмирає мама, і він називає свою дочку на її честь, він тим самим їй через ім'я передає долю своєї матері та підсвідоме смислове навантаження: "Я чекаю, що ти проявлятимеш її якості. Я хочу, щоб ти була схожа на мою маму і виконувала функції моєї мами тощо". Це негативно впливає на долю дитини.
"У кожного є своя доля, тобто індивідуальний шлях нашої душі, наше призначення, заради якого ми приходимо у цей світ", - додає Азалія.
Вона зазначає, що більшість людей не можуть знайти своє призначення, бо майже кожна людина має переплетення і навіть не одне з долею пращура, людина "змушена" проживати чужий досвід, виправляти чужі помилки, завершувати чужі справи.
Не тільки ім'я впливає на долю
"Безумовно, не тільки через ім'я утворюється переплетення доль в дитини, справа ще й у дії родових законів. Якщо в роду є "виключені" люди, то дитина може зайняти їх місце. Наприклад, бабуся знати не хоче батька своєї дитини, п'яницю та бешкетника, вона викреслила його зі свого життя та роду. Тоді може вийти так, що її внук, що народився, стане таким же як дід. Його тягне до діда, щоб відновити його через себе в родовій системі. Так діє закон приналежності", - пояснює Азалія.
Вона зазначає, що все, що ми заперечуємо, повертається до нас із збільшеною силою.
"Так онук виявлятиме в собі якості "виключеного" діда, доки бабуся не прийме і не пробачить його, або доки хтось із роду не зробить "розстановку" на цю тему, таке повторення родової поведінки триватиме", - додає Азалія.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
