Прем’єра вистави "Криза" національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької не залишила байдужою, мабуть, жодного глядача. Зал музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської був заповнений глядачами. І протягом трьохгодинної трагічної комедії ніхто не покинув театру.
Сюжет вистави, на перший погляд, простий. У двокімнатній квартирі-хрущовці живе сім’я – Роман із дружиною Надією та двома дітьми Остапом та Орисею. Разом із ними мешкає старий батько Охрім, який, власне, все життя працював, щоби отримати цю квартиру. Проте старенький, який любить поспілкуватися з друзями-пенсіонерами та перехилити чарку, дратує невістку. І вона вирішує його спекатися. Після невдалої спроби відправити свекра до будинку перестарілих Надія знаходить вихід: посватати Охріма із літньою сусідкою пані Мартою, яка мешкає сама у трикімнатній квартирі. Виявилося, Охрім та пані Марта давно симпатизують одне одному. Проте поселитися молодята вирішили у квартирі Охріма, тож Надія ще більше впадає у розпач. А потім ще й до сина, Остапа, приходить жити його дівчина, яка вже на шостому місяці вагітності. Надія постійно свариться та плаче. А Охрім із пані Мартою сповнені романтики і щастя. Охрім навіть дарує коханій квиток на подорож довкола світу.
І раптом пані Марта помирає. Вбитий горем Охрім віддає внукові Остапу квартиру дружини, внучці Орисі дарує квиток на подорож довкола світу, а сам вирушає в будинок перестарілих. Квартирне питання вирішене. Та чи стала родина пана Охрима щасливішою?
Протягом трьох годин вистави актори зуміли охопити усі злободенні теми, які загострюються від того, що трьом поколінням доводиться жити разом на маленькій площі: заробітчанства, зневажливого ставлення до старшого покоління, нестачі грошей, квартирного питання. І розумієш: хоч це й театр, але перед тобою – справжнє життя.
Наприкінці вистави у багатьох глядачів на очах виступили сльози. Акторів вітали стоячи тривалими аплодисментами.
- На "Кризу" треба приходити батькам з дітьми-підлітками, - вважає чернівчанка Вікторія. – Вона змушує замислитися над багатьма речами. Зокрема над тими матеріальними речами, які нам здаються дуже важливими, а потім приходить такий момент, коли все переосмислюєш. Але вже стає пізно.
