У запеклих боях проти рашистських окупантів загинув герой із Буковини Андрій Месюк. Днями минуло 40 днів із дня загибелі мужнього захисника. Не чекаючи на повістку, Андрій добровільно прийшов до військкомату 28 лютого 2022 року. У загиблого залишилося два сини та донечка Вікторія.
Кореспондентка "МБ" поспілкувалася із мамою Андрія Месюка Ганною Чекалюк та дізналася про життєвий шлях героя.
"Не хвилюйся, усе буде добре"
– Мій Андрій 28 лютого пішов у військкомат і додому вже не повернувся… До цього він не мав жодного стосунку до військової служби, в армії не служив. Народився син 12 грудня 1987 року в Чернівцях. Навчався в гімназії № 1 (нині ліцей № 8), потім у Буковинському, Західноукраїнському університетах та Львівському регіональному інституті державного управління за спеціальностями "Правознавство" та "Державне управління". Трудову діяльність розпочав у Чернівецькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї дітей та молоді. Працював інженером електрозв’язку в "Укртелекомі", інженером-технологом підприємства "Сігма" та на інших підприємствах, – ділиться пані Ганна.
Андрій завжди заспокоював маму і переконував, що невдовзі буде перемога.
– Він завжди казав мені: "Мамо, усе буде добре! Не хвилюйся". Він був справжнім патріотом. Після того, як пішов у військкомат, його скерували до Національної гвардії. Про те, що моя дитина на сході України, я не знала… Постійно чула: "Мамочко, все гаразд!" 24 лютого цього року він подзвонив і попередив, що два-три тижні не буде на зв’язку. А сьомого березня моя дитина загинула під Кремінною… Це був якийсь жах… Я тоді була на Франківщині у своєї хворої мами. Вийшовши з кімнати, побачила п’ятьох людей у формі… Мене запитали: "Ви мама Месюка Андрія?" Я так і впала… Запитала: "Він живий?" Вони тихо відповіли: "Ні…" Я з криком ще допитувалася, може, він поранений, може, є хоч маленька надія? Однак військком відповів: "Травма не сумісна з життям…", – згадує жінка, не стримуючи сліз.
Завжди ставав на захист слабших
Пані Ганна каже, що Андрій – її молодший син. Він був дуже добродушним. Жінка пригадала випадок, коли Андрій віддав свій новий светр другу.
– Мій Андрій був дуже веселий. Його класна керівниця завжди казала, що Андрія всюди дуже багато. Мене часто викликали до школи через те, що мій син не терпів несправедливість: завжди ставав на захист слабших і за це інколи отримував на горіхи. Одного разу ми купили Андрію новий светрик, на той час він був досить дорогий, але ми його купили, бо синочок дуже його хотів. Два дні походив до школи, аж бачу: немає светра. Запитую: "Андрійку, а де светрик?" А він відповів: "Мамо, на мене хлопчик так дивився. У нього нема светра. Йому мама не може купити, а ви мені ще купите. Я йому подарував". Андрій дуже веселий був, ніколи не сказав, що у нього щось погано. А потім моя дитина потрапила на війну… Він не міг писати, але у соцмережах надсилав смайлики. І завжди від нього чула: "Мамо, у нас все буде добре. Мамо, у нас вже є дрони…". Я запитувала: "Синку, дуже важко?" Андрій казав: "Мамо, нас б’ють, а ми будемо сильнішими", – ділиться пані Ганна.
Андрій Месюк любив грати на гітарі, цим піднімав дух побратимів.
– Хлопці казали, що він був одним із кращих, ніколи не сумував, завжди умів покращити настрій. Після нового року Андрій подзвонив мені та нагадав: раніше він дуже любив зиму, а зараз до кінця життя її любити не буде…
У першому шлюбі в Андрія Месюка народилося двоє синів. Андрійку – 12 років, а Максимку – п’ять.
– З першою дружиною життя не склалося, і вони розлучилися. Андрій одружився вдруге, і в нього народилася донечка Вікторія. Її саме 24 лютого хрестили, їй зараз один рік.
Андрій Месюк загинув сьомого березня під Кремінною, що на Луганщині. Поховали героя у Чернівцях на Алеї слави.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
