На горі Еверест у Гімалаях вперше виявили манула або кота Палласа – майже невловимого пухнастого хижака, який проживає у Центральній та Східній Азії.
Вчені знайшли докази проживання манула у національному парку Сагарматха в Непалі, де розміщена найвища вершина земної кулі Джомолунгма або Еверест, повідомляє Wildlife Conservation Society та National Geographic.
Це новаторське відкриття стало результатом експедиції National Geographic і Rolex Perpetual Planet Everest у 2019 році – найповнішої окремої наукової експедиції на гору за всю історію, повідомили вчені у журналі Cat News.
Вченим уже відомо, що манул або кіт Палласа живе в Азії – від Західного Ірану до Монголії, від Тибету до Сибіру. Тепер ми знаємо, що манули живуть і на схилах Джомолунгми.
"Ці знахідки розширили ареал проживання манула на східний Непал і додали новий вид до списку відомих ссавців у Національному парку Сагарматха", – йдеться у статті.
Манул – дуже пухнастий і таємничий хижак, якого в соцмережах часто називають "сердитим котом" (grumpy cat) через серйозне кругле обличчя.
Цікаві факти про Палласового кота
З 7 квітня по 2 травня 2019 року доктор Трейсі Сеймон із програми зоологічного здоров’я Товариства охорони дикої природи очолила дослідницьку групу Perpetual Planet Everest Expedition.
Вчені зібрали зразки навколишнього середовища з двох місць на території національного парку Сагарматха на південному схилі гори Еверест. Зразки взяли на висоті 5110 і 5190 метрів над рівнем моря на відстані 6 км одне від одного.
"Це феноменально – виявити докази існування цього рідкісного та прекрасного виду на вершині світу. Майже чотиритижнева подорож була надзвичайно корисною не лише для нашої команди, але й для більшої наукової спільноти.
Виявлення манула на Евересті демонструє багате біорізноманіття цієї віддаленої високогірної екосистеми та розширює ареал цього виду до східного Непалу", – каже Сеймон.
ДНК-аналіз посліду підтвердив, що два манули живуть на Евересті і перетинаються на цій території з червоною лисицею. Також дослідники виявили сліди ДНК пискухи та гірської ласки, на яких полює манул.
За останні роки кількість туристів, які відвідують національний парк Сагарматха та гору Еверест, різко зросла: лише з кількох тисяч у 1970-х роках до понад п’ятдесяти тисяч у 2019 році. Водночас кіт Палласа залишався непоміченим у цьому парку до 2019 року.
"Це унікальне відкриття не лише з точки зору науки, але й збереження, оскільки ця популяція кота Палласа юридично захищена CITES (Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення).
Ми сподіваємося, що підтвердження цього нового виду підвищить обізнаність про різноманіття видів на цьому знаковому об’єкті всесвітньої спадщини", – сказав дослідник National Geographic та співавтор статті Антон Сеймон.
Хто такий манул?
Манул (Felis manul) або кіт Палласа – це невеликий довгошерстий кіт (сімейства Felidae), що мешкає в пустелях і скелястих гірських районах.
Хижака назвали на честь натураліста Пітера Саймона Палласа, який вперше описав цей вид у 1776 році. Манул водиться у Центральній Азії, від регіону Каспійського моря через Західний Іран, Афганістан, Пакистан і північну Індію до центрального Китаю, Монголії та Сибіру.
Нині найбільша популяція манулів живе у Монголії, а на Китай припадає близько половини площі ареалу цього кота. Популяції манулів у Афганістані та Пакистані – ізольовані та невеликі. Манули також живуть у багатьох зоопарках.
Манул – таємничий кіт, якого рідко можна побачити, пише організація Pallas’s cat International Conservation Alliance (PICA). Він має довгу і м’яку шерсть сріблясто-сірого або світло-коричневого кольору, що дозволяє добре маскуватись під сніг або скелі. Також манулу допомагають бути непомітним пласкі вуха, посаджені з боків.
"Кіт Палласа вирізняється широкою головою з високо посадженими очима і низько посадженими вухами. Є припущення, що розташування цих частин тіла – це пристосування для споглядання скелястих виступів", – пише PICA.
Короткі лапи та густа шерсть надають манулу кремезного вигляду, хоч він і не дуже великий: довжина голови і тіла коливається від 45 до 60 сантиметрів, а хвоста – 23-30 см. У манулів є характерні чорні плями на лобі та круглі зіниці, на відміну від більшості маленьких кішок.
Дуже пухнастий хвіст і шерсть захищають манула від холоду – на деяких фото та відео видно, як кіт гріє лапки, ставлячи їх на хвіст. Палласів кіт важить як невеличкий домашній кіт – від 2,5 до 3,5 кілограмів. Він полює на дрібних гризунів та птахів. Найбільш активний – на світанку і надвечір.
Чи нявкають манули, як коти – точно невідомо, адже записати звуки хижака у дикій природі дуже важко. Та нещодавні дослідження в неволі виявили, що манули стають голосними під час сезону розмноження – у Pallas’s cat International Conservation Alliance поділилися аудіозаписом.
"Вони мають діапазон вокалізацій від типового котячого шипіння та гарчання до більш незвичайного крику, який використовується в сезон розмноження.
Ці унікальні та невловимі коти, швидше за все, використовують цей заклик, щоб привабити інших манулів перед спаровуванням", – каже зоозахисна організація. Манулів називають "сердитими", але в Instagram є багато акаунтів для поціновувачів цих пухнастих хижаків. Також про манулів роблять меми, зокрема про їхню пухнастість та повноту.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
