Ненсі Кіл: «Junior Achievement змінює на краще життя та кар’єру молоді»*

У 1990-х Ненсі Кіл викладала програми Junior Achievement в Україні як волонтер Корпусу миру. Вона продовжила працювати з JA вже в якості керівника організації в Україні до 2002 року, а згодом до 2005 року як регіональний директор JA у Центральній Азії та на Кавказі з офісом у Казахстані. Її наступна робота привела її в Індонезію і Таїланд, де Ненсі здійснювала керівництво операціями JA у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, який налічував від 20 до 23 національних організацій.

Сьогодні екс-керівниця Junior Achievement Україна розповідає про те, як робота в цій громадській організації змінила її власне життя і багатьох інших молодих людей, які в різні роки були охоплені її проєктами з розвитку підприємництва та фінансової грамотності.

Що важливого дала Вам участь в програмі і діяльності JA?

Хочу розповісти про своє перше знайомство з Junior Achievement. Мені було 16-17 років, коли я вперше познайомилась з програмою. В Омасі, штат Небраска, де я жила, було 22 школи. Ми збиралися кожного четверга на навчання за курсом "Компанія". Тоді наша учнівська компанія створила продукт – настінну ключницю. А через 50 років, коли я в якості волонтера у Корпусі Миру потрапила в Україну, то працювала з JA, вже маючи завдання навчати інших. Тому можна сказати, що я пройшла весь життєвий шлях – від дитини до дорослої людини – разом з цією організацією.

Я вважаю, що JA змінює життя. Звичайно, що не всіх підряд, і не на 100%, але має значний вплив.

Будучи в цій організації і працюючи в різних країнах – Україна, Казахстан, азійський регіон – мені було цікаво спостерігати відмінності у сприйнятті JA і підходах до реалізації. Наприклад, в Південно-Східній Азії був більш діловий підхід – швидке впровадження, високі темпи роботи. Діти там вже і так жили в ринковому суспільстві. А для дітей, які жили в перехідній економіці, в переході від командно-планової до ринкової, багато навчальних елементів були новими, в учасників наших навчальних програм з’явилась можливість вільно висловлюватися, самостійно приймати рішення.

Найбільш зворушливий момент – дивитися як учні долучаються до командної роботи, починають розуміти, що таке попит і пропозиція, створюють концепцію, дискутують про продукт і втілюють її в життя.

Я досі слідкую за тими країнами, в яких працювала. Відслідковую їх діяльність в соціальній мережі, підбадьорюю їх. Іншими словами, ця організація і зв’язки – це все моє життя.

Розкажіть, як почалась Ваша співпраця з Junior Achievement Ukraine?

Я потрапила до України як волонтер Корпусу миру у 1996 році. Першим містом, де мені пощастило працювати, був Львів. Там я пробула кілька років. Єдине, що засмучувало – це незнання української мови.

Після завершення роботи в Корпусі Миру і на запрошення керівника організації в Україні, я переїхала в Київ. В цьому місті я провела 4 роки. Далі мене призначили регіональним директором Junior Achievement в Центральній Азії з офісом у Казахстані ще на 4 роки. Далі був 8-річний досвід з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону в якості директора з операцій.

В мене чудові спогади про Junior Achievement. Я дуже зраділа, коли дізналась про відновлення навчальних програм в українських закладах професійно-технічної освіти. Ця освітня сфера досить практична, де можна досить енергійно працювати. Бо ви навчаєте молодь, створюєте разом з ними продукти тим чи іншим способом. Це чудова нагода показати їм бізнес, щоб у майбутньому ці учні були впевнені в своїх силах і мали хороше підґрунтя для професійної кар’єри.

Розкажіть про особливості початку роботи Junior Achievement в Україні у 1990-х роках?

Це так чудово, що зараз, вже у першому навчальному році своєї роботи Junior Achievement має понад 40 залучених шкіл. І ви абсолютно вірно робите, будуючи сильне співтовариство вчителів. Наприклад, коли організація росла в попередній період, ми їздили з області в область, від міста до міста, навчаючи педагогів. А останні вже залучали своїх колег з інших населених пунктів. Кожна область мала керівника, лідера серед педагогів. І це абсолютно вірний підхід, розпочинати програми з фахової підготовки вчителів. Це закладе підґрунтя для хорошого майбутнього підприємницької освіти.

Якщо брати ситуацію в Україні зараз, війну, то це просто неймовірно, що діти продовжують вивчати щось нове, будувати плани. 1 година підприємницького навчання на тиждень витягує дітей з їх повсякденного життя, дає можливість обговорювати майбутнє. Вчителі, учні, всі учасники можуть просто відключатися від подій навколо і побути в спокійній атмосфері.

Як Ви думаєте, наскільки важливо JA для гартування характеру та здобуття нових навичок у дітей?

Вивчення економіки, фінансів, підприємництва – це дуже важливо. Я кажу своїм племінникам, які навчаються у коледжі - не важливо, яка в тебе професійна спеціалізація, який в тебе був минулий досвід. Важливо, щоб ти проходив курс з вивчення бізнесу, економіки. Бо це знадобиться в майбутньому житті. У наш час надзвичайно важливо бути фінансово підкованим.

У своєму щоденному житті ви так чи інакше взаємодієте з економікою. Ви повинні знати, як працює бізнес. Наприклад, купуючи пакет яблук, ви маєте розуміти, скільки вони дійсно коштують і скільки ви готові за них заплатити. Як б у вас не була професія, чи то інженерна, чи то виробнича, чи в сфері послуг, ви маєте вміти вести перемовини, розуміти роботу бізнес-процесів.

JA – це не тільки академічні знання. Це і навчання роботі в команді, відповідальності за результат, чесності, надійності. Такі речі важливі в повсякденному житті. Навчальні програми JA – безпомилковий вибір на користь успішного майбутнього для молоді.

Які переваги, на Вашу думку, від участі в програмі отримують ментори, підприємці?

Бути підприємцем – це не завжди легко. Є перешкоди, важкі моменти. І от ти перебуваєш в кімнаті, повній дітей, які хочуть стати підприємцями. Їхні очі світяться від ідей, вони переповненні бажанням рухатися вперед. Саме такі моменти надихають. Ти усвідомлюєш, що тут сидять твої майбутні колеги, можливо, співробітники, які навчаються бізнесу, економіки, вчаться розподіляти обов’язки. І ти бачиш, що ці молоді люди, яким ти передаєш свій життєвий досвід – це надія на майбутнє країни.