50 тварин в одному легковику вивезла харківська родина з-під обстрілів із Північної Салтівки. Рятували не лише власних домашніх улюбленців, а й тих, кого раніше залишили господарі або викинули з ветеринарних клінік.
Про це йдеться в ТСН.
На Кіровоградщину, де втікачам надали прихисток, вони приїхали лише в домашніх капцях, бо рятували найцінніше - життя чотирилапих і крилатих.
На новому подвір'ї родини Кудрявцевих гамірно, бо чотирилапі переселенці радіють волі, адже півтора місяця разом із господарями просиділи в підвалі під обстрілами.
До війни подружжя мало п’ять собак, але сусіди тікали від вибухів і залишали своїх улюбленців. "Перший час люди просто залишали ключі: "Погодуйте кролика. Ви ж залишаєтеся. Погодуйте там ще когось…" І у нас удома просто були ключі від усіх квартир. Згодом ми не залишимо їх – довелося забрати всіх", - каже Тетяна.
У підвалі свого будинку рятували і тих, кого господарі чи ветеринарні клініки просто викинули на вулицю. "Собак було 16, всього, напевно, штук 50 живих душ - ще кролики, морські свинки, папуги, шиншили. Чого там тільки немає. Люди бігли, виносили все, що можна, все живе. У клітинах, акваріум стояв між поверхами з черепахою. Все, що можна – ми забрали, все, що влізло", - розповідає жінка.
Коли росіяни вчергове накрили Салтівку різнокаліберною артилерією, родина вирішила виїжджати. "Ми коли вантажилися, за 200 метрів від нас снаряди вибухали. Я в машину залишав все, що міг, і поїхав – чотири мішки корму скотчем прив'язані до даху. Все – більше нічого. Речей не було", - розповідає Михайло.
"Все в одній клітці, ніхто не бився, тиша була, свинки теж по банках. Папуги вилітали і літали по салону, черепаха по торпеді бігала... В машині була така тиша, настільки треба було вирватися звідти", - пригадує жінка.
Так і їхали чотири сотні кілометрів до селища на Кіровоградщині - місцеві волонтери, які приготували для переселенців будинок, були вражені побаченим. "Вони коли приїхали і почали виходити з цієї машини, я просто не зрозуміла, куди вони всі разом розмістилися! Це собаки, собаки, собаки, клітки, коти", - пригадує волонтерка Тетяна.
Чимало чотирилапих чи пернатих переселенців розібрали місцеві жителі, інші досі чекають на нових господарів. За клопотами про тваринок про власний біль Тетяна та Михайло намагаються не згадувати, хоча вони пережили справжнє пекло. "Вибухало все навколо. У нас багато було і трупів у дворі та поряд у сусідньому дворі. І дітки та жінки, відірвало, дитину розірвало. Багато було горя, дуже багато. А найстрашніше навіть у цій тиші, коли все заспокоїлося, ти розумієш, що ось твої сусіди вмирають не від старості, а від горя, яке вони бачать", - пригадує Таня.
Попри це, родина мріє повернутися до рідного Харкова і привезти деяких евакуйованих тварин. За ними, певні, ще повернуться господарі.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
