5 вересня після тривалої боротьби з важкою хворобою не стало письменниці, культурно-мистецької діячки з міста Новоселиця Маріанни Борисівни Гончарової.
Детальніше про відому в краї письменницю розповів на своїй фб-сторінці журналіст, краєзнавець Юхим Гусар, пише molbuk.ua
Маріанна Борисівна Гончарова (26.05.1957 -+05.09.2022) – українська російськомовна письменниця. Закінчила Чернівецький університет ім. Юрія Федьковича. Багато років керувала молодіжним театром "Трудный возраст" у м. Новоселиця Чернівецької області.
Її письменницька кар’єра почалася з публікацій в одеському гумористичному журналі "Фонтан". Відтак публікувалася у київському журналі "Радуга", статті на суспільні і літературні теми – у щотижневику "Зеркало недели".
Літературний оглядач Ольга Шатохіна, оцінюючи оповідання Маріанни Гончарової, писала: "Легка, на перший погляд виключно гумористична проза, під флером якої приховані філософські роздуми про недосконалість нашого світу, непоправні втрати, а також непоборний оптимізм, який дозволяє людині пережити багато випробувань".
Маріанна Гончарова - авторка численних творів: "Доля жарту" (у співавторстві з Валерієм Хаїтом), "Потяг до Чернівців та інші оповідання", "Кенгуру в піджаку та інші оповідання", "Чорна кішка в помаранчевому листі", "Моя весела Англія", "Віддам віслюка в добрі руки", "Етюди для лівої руки", "В очікуванні світла", "Теплий талісман", "Землетрус в окремо взятому дворі", "Чудеса спеціальним рейсом", "Капелюшки, парасольки та дощ у чужому місті", "Кішка Скрябін та інші", "Четвертий дзвінок"...
Лауреатка "Русской премии" в номінації "Мала проза" за повість "Дракон из Перкалаба" (2012); Одеської міжнародної літературної премії імені Ісаака Бабеля (2017); міжнародної літературної премії імені Ернеста Хемінгуея (2017).
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |
