«Рома – наполегливий»: що відомо про військового з Буковини, якого нагородив Зеленський званням "Герой України"

Президент України Володимир Зеленський нагородив званням "Герой України" уродженця Сокирянщини Романа МАМАВКУ.

"За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу постановляю присвоїти звання Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" Мамавці Роману Михайловичу – полковнику", – коротко сказано в указі Президента України.


В указі глави держави не повідомляється, де воює Роман Мамавка та за які заслуги він відзначений найвищою державною нагородою.

Кореспондентка "МБ" поспілкувалася із батьком Героя України Михайлом Мамавкою та дізналася подробиці про сина Романа.

– Наша сім’я родом із Коболчина, що на Сокирянщині. Тут народилися, працювали та живемо. Я все життя працював у школі вчителем фізики, зараз вже на пенсії. З дружиною маємо двох синів. Одному вже 51 рік, а Роману – 43, – ділиться пан Михайло. – Спочатку Роман навчався у місцевій школі та закінчив її на відмінно. Також ходив до музичної школи, художньої. Він у нас творчий. Коли Рома закінчив школу, дуже хотів вступити до поліцейської школи в Івано-Франківську. Однак так склалися обставини, що він не пройшов за конкурсом. Проте Рома ніколи не опускає рук, тож уже через рік він вступив до Одеського інституту сухопутних військ.

Після закінчення інституту Романа відправили у Яворів. Там він і служив, аж поки не почалося широкомасштабне вторгнення РФ у нашу державу.

– Від 2014 року Рома часто бував на сході, де відбувалися бої за Донбас та Луганськ. Його внаслідок ротації відправляли туди на пів року, – каже Михайло Мамавка. – Також Роман закінчив ще й Львівський транспортний університет, тобто має цивільну професію. А ще закінчив академію Генерального штабу в Києві. Словом, мій Роман має три вищі освіти.

Свого сина батько не бачив вже три роки. У відпустці він не був. Роман одружений. Його дружина також військовослужбовець. Мають чудову донечку, яка зараз у третьому класі.

– Дуже скучив за сином, як-не-як три роки не бачилися. Лише говоримо телефоном, і то недовго. Постійно кажу: "Слава Богу, ти живий, я почув твій голос". Поки що для мене це єдина радість та втіха, – додає пан Михайло.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram