Юля - переселенка із Запоріжжя , переїхала до Чернівців два місяці тому .
Розповіла свою історію і свої переживання під час війни, передає кореспондентка molbuk.ua.
" Я родом з Одеси і 20 лютого я була там, потім згодом повернулася до дому у Запоріжжя, мама поїхала разом зі мною,24 лютого мама хотіла повернутися до дому , але розпочалося те, до чого ми не були готові війна …" - розповідає Юля.
Першу ніч пані Юля перебувала у підвалі разом із своєю сім’єю. Бомбо сховище було облаштоване: м’які дивани та прямокутні листи пінопласту, також пропонували ковдри, але їх не усім вистачало.
"Тривога була затяжною - у підвалі було багато пилу і перебування було некомфортним, тому вирішили, що другий раз в підвал не підемо, адже мала алергію на пил", - каже жінка.
Проживали на 14 поверсі і вигляд з вікна був вже не таким як раніше видно вибухи, усе сіре і барви буденності кудись зникли. Потім Юлія вирішила, що тут залишатися більше не можна.
"Евакуація відбувалася за розкладом о 2 за напрямком до Львова, але ми приїхали раніше довго не могли зрозуміти де саме наш потяг, адже ніяких оголошень не було. Їхали з вимкненим світлом та закритими вікнами",-у розпачі розповідає пані Юля.
Наступна зупинка Івано-Франківськ, потім Коломия і уже тут розпочалися проблеми. Запізнилися на останній автобус до Чернівців буквально на кілька хвилин. Жінка була вимушена замовляти таксі, за яке заплатила у двічі більше коштів.
"У нас вибору не було, бо о 6 вечора шукати місце для ночівлі та ще й з маленькою дитиною не так просто, але нас зі Львова їхали три сім’ї і ми всі разом заплатили по 500 грн", - згадує Юлія.
Авторка: Вероніка Руда.
[b]Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |
