Кияни розповіли "МБ", як пережили та що відчували під час ракетних ударів у місті.
Більшість каже, що все відбувалося настільки швидко, що вони навіть не могли зрозуміти, що з ними сталося, пише molbuk.ua
"Збираюсь на роботу, як завжди о 7 виходжу на двір і йду до машини, коли чую свист. Я аж присів та було пізно. Дві ракети пронеслися над моїм будинком у бік Києва. Почала лунати сирена. Я подумав: "вчасно". Ракети летіли так низько, що радари не помітили їх і ППО не спрацювало. Спочатку у мене був шок, я потім полегшення – я живий", – каже мешканець Обухова, що на Київщині Микола
"Сиджу у квартирі – працюю. Уже пролунала сирена, але у підвал не йду, не бачу сенсу. Я живу на останньому поверсі багатоповерхівки і якщо будинок рухне, то не факт, що я виживу, якщо буду у підвалі, а йти в коридор, коли ти на останньому поверсі – смішно. Чую свист, підіймаю голову і бачу летить ракета. Сплеск і більше нічого немає, лиш біла смуга в небі. Я навіть не встиг злякатися, вже потім мене почало трусити", – каже киянин Максим.
"Я ще жива, але вже встигла попрощатися з життям. Я почула свист, а потім гуркіт. Весь будинок дрижав, зі стін сипалась штукатурка, у вікна заповзав чорний дим. Життя не проносилось у мене перед очима, була лише одна думка: це кінець. Обійшлося, я вижила, ракета влучила в перші поверхи сусіднього будинку", – каже киянка Софія.
"Моя дитина гралася у дворі, все було тихо та спокійно. Коли зненацька щось загуло, свистіло так, що вуха закладало. Це продовжувалось декілька хвилин, а потім я почула вибух. Вікна повилітали одразу. Все сталося так швидко, що я навіть не усвідомила, що відбулося. Після вибуху залунала сирена, але мені було байдуже, моя дитина в цей час була надворі. Я вибігла з будинку і побачила дочку. Вона була в істериці, але жива і не поранена. У мене потекли сльози. Відбулося диво, ракета влучила в сусідню багатоповерхівку, але мою донечку не заділо", – згадує киянка пані Наталія.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
