Рятуючись від війни пані Альона приїхала з Дніпра до Чернівців, щоб мати змогу жити без страху за своє життя та життя своїх близьких і займатися улюбленою справою.
Про це повідомляє molbuk.ua
- Я різнопланова художниця, малюю в різних стилях і напрямках. Я шкодую, що я не можу малювати як більшість художників – в одному напрямку. Я малюю усім: і акрилом, і олією, і аквареллю. Останні тижні перед війною у мене було таке нав’язливе відчуття, що треба малювати багато. Тільки я не знала що саме, тому малювала все, що потрапляло під руку. Малювала на весняну тематику якісь квіточки-пташечки. Всередині потроху наростала паніка, бо її довкола всі сіяли, навіть в церкві, а я намагалась відсторонитися від неї в мистецтві. Для мене це був такий острівок безпеки: квіточки-пташечки, щось таке. Коли ти малюєш, то занурюєшся в це і тобі безпечно і спокійно, – каже художниця з Дніпра пані Альона.
Для багатьох війна почалась з того, що всі навкруги казали про неї, пророкували її. Але реальна війна почалась з реальних подій 24 лютого.
- Приблизно о 5 ранку я почула як над нами пролетіло 2 винищувачі. Після цього я ще намагалась заснути, але у мене не вийшло і через 15-20 хвилин почалися потужні вибухи. Таких звуків я ніколи раніше не чула. Почалася паніка, серце вискакувало, це було спричинено ще й тим, що ти не розумієш, що відбувається, а інформації немає. Новини про війну почали з’являтися лише о 8. І цей проміжок часу між 5 і 8 це те, що повністю змінило твоє життя і ти розумієш, що так як було вже не буде і життя зміниться назавжди, – каже пані Альона.
У складні часи люди чітко розрізняють що головне, а що – другорядне.
- У мене була апатія, війна обезцінила все, що я робила до цього і мистецтво як таке. Перше, за що ми хвилювалися це за своє життя. Ми почали обклеювати вікна, облаштовувати наше бункерне приміщення, тобто підвал, і рити туди другий вхід. Декілька днів я не могла прийти в себе, думок про малювання взагалі не було. Виживання було моєю основною метою, – каже художниця.
За словами художниці, в такі часи дуже складно налаштувати себе на мистецтво, бо зараз інші потреби такі як їжа, прихисток, волонтерство.
- Малювати я почала вже після того, як приїхала до Чернівців і відчула себе більш-менш в безпеці. І тоді я зрозуміла, що мистецтво це розкіш, бо не всі можуть собі дозволити займатися цим: особливо ті, хто в гарячих точках або ті, хто переживають, якісь складні моменти. Хоча зараз я розумію, що мистецтво це не тільки розкіш, а ще й велика цінність для суспільства і взагалі, це велика привілея бути митцем і творити історію у будь-які часи, а особливо такі, – каже вона.
Знайти в собі сили і почати творити – складно, але сидіти склавши руки теж не варіант.
- Я надихалася моїми друзями, я бачила як вони малюють і думала: чого вони можуть, а я ні. І тоді я відчула, що якщо не почну, то зраджу себе, адже зараз кожен повинен робити те, що вміє найкраще, поки є ця можливість. Тут, в Чернівцях я познайомилась з багатьма волонтерами і вони знайшли мені студію, дали гроші на фарби, матеріали і я почала творити. Мої роботи зараз на благодійній виставці-аукціоні у Центрі культури та мистецтв "Вернісаж" у Чернівцях, – каже пані Альона.
- Війна не обходить стороною нікого і на всіх залишає свій відбиток, особливо це помітно в мистецтві. Ці картини – це виплеск тих емоцій, які в мене зібралися за час воєнного стану, зараз вже інші образи. Буває таке, що вони виникають у відповідь на якісь новини, якісь події в країні і цей образ – він моментальний, як спалах і якщо його не втілити одразу, то він зникає або вже не є актуальним. У своїх роботах я використовувала вирізки з газет. Я так здивувалася, що звичайна газета в наш час переповнена болем, війною та жахіттями. Це якась сюрреалістична реальність. Коли я намалювала картини, то зрозуміла, що там не вистачає слова і ці газети стали прекрасним доповненням. Зараз, те, що я бачу і те, що точно буду малювати, то ці образи більш надихаючі. Вони сповнені якоїсь надії на порятунок, на воскресіння, – каже художниця.
Зараз пані Альона живе у Чернівцях, вона проводить майстер-класи для дітей на волонтерській основі. Також є проект для дорослих, які хочуть виплеснути свої емоції через мистецтво.
А от пані Тетяна приїхала до Чернівців з Києва. Зараз вона прикрашає стіни одного з чернівецьких бомбосховищ малюнками на патріотичну тематику. Тут можна побачити і національні орнаменти, і дівчат в вінках, і янголів, і навіть солдата в образі янгола-охоронця. Саме останній малюнок волонтери називають головною окрасою бомбосховища.
- Малювання мене заспокоює, я не малюю за своїми ескізами, бо продумування образу і втілення його в життя займає дуже багато часу, тому всі малюнки взяті з інтернету. Малюю відразу на стіні, створення однієї роботи займає приблизно 3 години, але все залежить від масштабів, – каже художниця.
Малюють в бомбосховищі не тільки професійні художники, а й діти. Майже всі стіни покриті малюнками.
- Якщо не залишиться місця, то почну розмальовувати інші бомбосховища, поки буду тут. Коли повернусь до Києва, то хочу продовжити свою діяльність і почну з підвалу свого будинку, а потім уже як вийде, але зупинятися я не планую. Я хочу зробити так, щоб людям не було страшно і сумно сидіти в бомбосховищі під час тривоги, – каже пані Тетяна.
Разом з Тетяною створює малюнки на стінах чернівчанка пані Ольга.
- Я побачила, що волонтерський центр шукає художників, щоб вони розмальовували бомбосховище і одразу прийшла сюди. Всі малюнки, які ви можете тут побачити, зроблені на одну тематику. Кругом можна зустріти синій, жовтий, червоний та чорний кольори. Я не вмію змальовувати, тому всі малюнки зроблені на основі вже готових, але в моєму авторському стилі, – каже пані Ольга.
Робота художника кропітка та потребує певних зусиль.
- Малювання на стіні і на полотні дуже відрізняється, бо стіна не рівна, побілка іноді відпадає та й сам малюнок треба підлаштовувати під форму та структуру стіни. Але для мене малювання тільки в радість. Зараз у мене дуже багато ідей і я набираюся досвіду, – каже пані Ольга.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
1-05-2022, 22:00
0
1 395
