Дочка мера Бучі Анастасія Федорук провела в рідному місті понад два тижні з початку окупації Київської області російськими військами. 23-річна дівчина допомагала рятувати поранених після обстрілів. За нею полювали російські військові, але врятувало те, що вони не знали, як виглядає сім'я Анатолія Федорука.
Деталі про окупацію Анастасія Федорук розповіла виданню"Настоящее время".
Я поїду в лікарню
24 лютого Анастасія не змогла поїхати на роботу і разом з усіма спустилася в підвал. Там вона повідомила матері, що поїде в лікарню, допомагати. Мама стояла перед нею на колінах і плакала.
"Я підійшла до мами, сказала:"Я їду в лікарню". Крики, сльози, мама на колінах. Я маму таку ще не бачила, і, напевно, не хотіла б побачити. Але по-іншому я не могла. Я швидко піднялася на другий поверх, сказала, що йду в душ, а насправді я збирала сумку", - розповіла Анастасія Федорук.
У перші дні в лікарню надходили тільки військові. За словами Анастасії, це був конвеєр – 70-80 осіб в день. Потім стали надходити цивільні, деякі з них просто доповзали самостійно або їх приносили на дерев'яних дошках. А потім почали привозити дітей.
"Друге березня для мене стало точкою, яка розділила моє життя на до і після, тому що привезли дитину. Першої дитини. Катюша, їй було чотири рочки. Вона втратила маму - її вбили на місці. І її привезли в абсолютно коматозному стані. Діти втрачали батьків в машинах, які розстрілювали", - додала дівчина.
Вона пояснила, що лікарі спочатку злилися на людей, оскільки всім говорили, що не можна самостійно на машинах пересуватися. Але потім люди почали пояснювати, що з 24 лютого вони були в підвалах, без зв'язку та інформації.
Кадирівці шукали сім'ю мера
Анастасія в лікарні була з тіткою, мама з бабусями – вдома. До них у будинок увірвалися кадирівці зі зброєю і наказали всім на підлогу лягти.
"Це вже була Буча без води, без світла, без нічого. Була повна темрява. Мама почула, що щось прострелило двері, до них спустився кадировець з рушницею і сказав: "всім на підлогу". Він запитав: "Це будинок мера? "Моя бабуся сказала: "Напевно. Нас сюди пустили просто пересидіти". На маму вона сказала, що це доглядальниця за ними двома. І так приходили двічі. Вони позабирали комп'ютери, шукали щось в коробках з-під взуття. І просто два рази ось так моїх рідних пронесло", - пояснила Анастасія.
Батько не залишався на одному місці
Як розповіла Анастасія Федорук, її батько кочував і міняв постійно місце ночівлі. Допомагав людям, розвозив дріжджі, щоб люди могли хліб зробити. А потім Анастасії повідомили, що він потрапив під обстріл і поранений. Але вона знала, що батько в місті.
12 березня лікарню вдалося евакуювати
Анастасія розповіла, що було кілька провальних спроб евакуації. А потім виділили автобуси, на яких відвезли всіх лежачих – поранених військових, цивільних, вагітних. Вивезли також дітей і персонал – це було 11-12 березня.
"Коли ми виїжджали, це була гра "Змійка", яка була на старих телефонах. Просто ось так проїжджаєш повз трупів", - додала Анастасія.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
