Клінічна картина пієлонефриту*

Пієлонефрит — захворювання нирок інфекційно-запального характеру, яке зустрічається досить часто. Оскільки нирки для організму мають життєве значення, пієлонефрит належить до серйозних захворювань. Робота нирок значно погіршується, а у найважчих випадках розвивається гостра або хронічна ниркова недостатність (хронічна хвороба нирок). Тим часом пієлонефрит добре піддається терапії, тому важливо не пропустити хворобу, вчасно звернутися до лікаря та пройти лікування.

Клінічна картина гострого пієлонефриту

Гострий пієлонефрит має бурхливий початок: температура підіймається до гарячкових значень (вище 38°С), різко погіршується загальне самопочуття, з'являються болі у попереку в проєкції нирки — однієї (частіше при гострій формі) або обох. Може з'явитися нудота, аж до блювання, головний та м’язовий біль. Сечовипускання може бути прискореним і болючим, але так буває не завжди.

У цілому у гострій формі найбільш виражені ознаки інтоксикації — температура, погане самопочуття, слабкість, нудота. Ці симптоми притаманні багатьом гострим захворюванням, тому самодіагностика неможлива. Навіть якщо є біль у попереку, запідозрити у пацієнта пієлонефрит і призначити потрібні для діагностики аналізи може лише лікар.

На захворювання нирок зазвичай вказує позитивний симптом Пастернацького: різка болючість при легкому постукуванні попереку у проєкції запалених нирок.

Аналіз крові демонструє підвищену ШОЕ та лейкоцитоз, у сечі також виявляється велика кількість лейкоцитів (лейкоцитурія), протеїни (протеїнурія), можуть з'явитися еритроцити. Бактеріальний посів сечі виявляє наявність бактерій, здебільшого це стафілококи та ентерококи.

Якщо під час гострого пієлонефриту пацієнт не отримає відповідне лікування, наслідком може стати ниркова недостатність та навіть летальний кінець, а у сприятливішому випадку хронічний пієлонефрит.

Клінічна картина хронічного пієлонефриту

Прояви хронічного пієлонефриту залежить від його форми. Часто він протікає латентно, має невиражені симптоми або не має взагалі, й тоді виявляється випадково при обстеженні з іншого приводу, що сприятливо для пацієнта. У несприятливих випадках захворювання виявляється лише тоді, коли з'являється хронічна хвороба нирок.

Хронічний пієлонефрит може бути рецидивним. Така форма має періоди загострень і ремісій. Загострення криничною картиною схожі на гострий пієлонефрит, але симптоми менш виражені. Ремісії не мають проявів.



Крім цих двох розрізняють такі види хронічного пієлонефриту:

• гіпертонічний — проявляється переважно артеріальною гіпертензією;
  
• анемічний — має ознаки анемії: слабкість, швидка стомлюваність, часті запаморочення, загальне зниження самопочуття без видимих причин;
  
• азотемічний — проявляється симптомами хронічної хвороби нирок: набряки, гіпертонія, нудота, посилене сечовипускання, аміачний запах із рота, зниження імунітету;
  
• гематуричний — характеризується присутністю у сечі еритроцитів, чого у нормі немає.

Хронічний пієлонефрит складніше піддається лікуванню у порівнянні з гострим, на це може знадобитися більше часу. Але повний курс лікування, а іноді й не один, є обов'язковим, інакше хвороба перейде в стадію ниркової недостатності.