Ольга Кобилянська приїхала з родиною до Чернівців у листопаді 1891 року.

Спершу Ольга Кобилянська мешкала на вулиці Рошергассе (нині Гастелло) в надзвичайно скромних умовах і не могла прийняти в себе Осипа Маковея, йдеться у публікації "МБ"



Тому детально описала йому свій маршрут: "Я буду ходити на прохід о 6-й годині надвечір (взагалі восени і зимою ходжу завше). Іду, звичайно, Kathedralgasse (Кафедральною), звідси Панською улицею (нині Кобилянської) в Новий світ (нині Шевченка), звідти в Josefsgasse (нині відрізок вулиці Української до Вірменської), відтак через улицю Петровича (нині Петровича) в Руську, відтак на ринок (нині Центральна площа), де задержуюсь настільки, щоб побачити, чи нема яких нових книжок в книгарнях. І вертаю Панською додому. Се я Вам тому пишу, що єсли би-сте хтіли коли-небудь говорити зо мною, то можете мене в тих улицях подибати. Іду вже механічно туди".

"Тут був у мене колись Стефаник"

Пізніше письменниця переселилась з родиною на вулицю Панську. Щоправда, і там в неї були найскромніші умови для життя. Тоді їй не могло навіть спасти на гадку, що цю вулицю колись назвуть її іменем. Тут до неї вперше прийшов Василь Стефаник. Ольга Кобилянська писала в листі до Маковея:

"Тут був у мене колись Стефаник. Перед тим читала я його три новелки у "Віснику", і вони мені дуже-дуже подобалися. ... Оскільки я на таких речах розуміюся, він правдивий талант. Сам він – цікавий чоловік, оригінальний і, хоть я не дуже много цілком чужим до сказання маю, – з ним була б ще радо довше говорила".

Пізніше Стефаник використовував кожну нагоду, аби навідатися до панни Ольги. Вона впродовж багатьох років довірливо розмовляла з ним листовно, про що свідчить багата епістолярна спадщина. Зокрема, в одному листі писала: "В маю ми випровадимося звідси, з сеї хати, і будемо мати помешкання, звідки буде недалеко в поле. Тогди я буду ранесенько все в поле ходити. Я там знаю одну широку стежку, і рано, як ще краплі роси будуть колисатися на збіжжу, я буду тою стежкою ходити. Нею можна зайти в ліс, і аж до Прута".

"Санаторій на Новому світі"

На вулиці Новий світ (нині Шевченка) Ольга Кобилянська жила двічі й найдовше. Саме сюди вперше до неї приїхала Леся Українка, яка назвала це помешкання "санаторієм на Новому світі". Тут всім було дуже комфортно і затишно. Щодня обидві письменниці прогулювалися
Народним парком (нині Центральний). У листі до Василя Стефаника Ольга Кобилянська писала: "Найкращі години мої в дню – се тії зранку. Встаю рано, дуже рано, йду до великого міського городу і цілуюся там з самотою в уста. Там так пречудово, пане Стефаник, зранку – страх!".

З нею погоджувалась Леся Українка: "Тут взагалі багато буваю надворі, бо при хаті є садок з альтанкою, де можна навіть писати, і гуляти ми ходимо, тут є великі сади в місті. Та й за місто недалеко".

На вулиці Новий світ Ольга Кобилянська написала новели та оповідання "Сліпець", "За готар", "Через море", "Під голим небом", "Там звізди пробивались". Тут завершила роботу над повістю "Земля", розпочала повість "Через кладку".

– Вдруге Леся Українка приїхала до Чернівців у 1903 році й гостювала в Ольги Кобилянської два тижні – з 5 по 19 червня, – розповіла Леся Щербанюк, директорка Муніципальної бібліотеки. – Письменниця тоді мешкадла в невеличкому будиночку на вулиці Sterngasse, 6 (нині – Костянтина Томащука, 6). На фасаді є меморіальна дошка із зображенням Ольги Кобилянської та Лесі Українки. Вони любили гуляти на Гарбуз-горі (нині – парк імені Юрія Федьковича).

Письменниця намагалася прикрасити кожен найскромніший закуточок свого помешкання, де їй доводилось жити. Підтвердженням цьому є спогади Д. Лукіяновича: "В кімнату панни Ольги, багато вбрану різними квітами, з великим смаком обставлену найкращою вдома мебілю, входили свої і чужі, мов у капличку. Сама ж п.Ольга чарувала своєю появою, вдачею і своїми речами. Була вона струнка, висока, смаглого лиця, брюнетка з незвичайно живими огнистими очима. Крім такого симпатичного вигляду, брав у полон ніжний, тихий тон у її бесіді та й якийсь глибоко затаєний смуток...".

Мешкала в нотаріальній конторі

На вулиці Петровича, в маленькому будиночку № 8, письменниця пережила надзвичайно важкі роки Першої світової війни. Її відвідувало дуже багато людей, яких воєнні дороги закидали до Чернівців. 1916 року кілька разів в її малесенькому помешканні бував датський письменник, тогочасний військовий кореспондент Ааге Маделюнг.

Із травня 1919 по 30 квітня 1920 року Ользі Кобилянській довелося замешкати в нотаріальній конторі Миколи Драгомирецького, яка знаходилась на другому поверсі будинку № 10 на Ringplatz (нині Центральна площа).

Із травня 1920 року по травень 1926-го письменниця проживала в особняку брата Юліана на вулиці Балті-Нестора, 11 (нині Ольжича, 43). Тут вона працювала над романом "Апостол черні", написала новели "Вовчиха", "Зійшов з розуму", "Василка".

Невблаганні обставини знову змусили родину поміняти місце проживання. Цього разу це було помешкання поблизу Резиденції митрополитів, на тодішній вулиці Євзебія Поповича (нині Главки, 18). Тут відсвяткували 40-річчя літературної діяльності письменниці.

І останній пристанок Ольги Кобилянської в Чернівцях – вулиця Одобеску, 5 (нині Софії Окуневської, 5). Нарешті Ольга Кобилянська отримала свій куточок, якого так прагнула: "А я б так бажала в Чернівцях малий домочок собі закупити, щоб в послідних роках мого життя не тягатися по ріжних домах...".

У погожий день паралізована письменниця просила родичів, аби в легкому, плетеному з лози кріслі переносили її в сад: вважала, що найкращі ліки – сонце і свіже повітря. Вона вдихала пахощі жасмину та бузку, милувалася розквітлими трояндами, що росли вздовж доріжки… Тут письменниця проживала до останніх днів – 21 березня 1942 року. Зараз у цьому будинку знаходиться літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської, відкритий 1944 року.

Використано матеріали з книги Володимира Вознюка "Буковинські адреси Ольги Кобилянської"

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram