Один пілот все ніяк не хотів виходити на пенсію, хоча і був дуже старим і майже нічого не бачив. Начальство ніяк не могло на нього вплинути, оскільки той був дуже впертим і розлучатися з авіацією не хотів.

Якось раз цього старого пілота запитав його молодий колега:

- От скажіть мені, Іване Петровичу, а як ви медкомісію-то проходите?

- А чого її проходити? Сую лікарю гроші, він і відпускає на роботу!

- Ну а літаєте-то ви як, Іване Петровичу?

- Та мене дружина на аеродром привозить, штурман зустрічає і веде в кабіну…

- Хм... а зліт ви як здійснюєте? Ви ж майже нічого не бачите!

- А що там складного? Пару кнопок натиснув, штурвал на дотик знайшов та потягнув на себе.

- Але вам же напевно складно слідувати маршруту?!

- Ні, дурниця. Штурман же мені для чогось потрібен. Він мені каже: "Петрович, зараз прямо", "Петрович, а тепер наліво повертаємо", "Петрович, направо", і все.

- Ну літак ви як садите? Це ж найважче в нашій з вами професії!

- Ха! Зараз же скрізь автоматика! Але, зрозуміло, на останньому етапі я штурвал-то беру і чекаю, поки помічник скаже: "Ну все, зараз цей сліпий придурок всіх нас угробить!". І ось тоді-то я пла-А-а-авненько тягну штурвал на себе.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram