Ми зустрілися у хореографічному залі школи, де саме відбувалися заняття з дітьми. Тут дзеркальні стіни, стоїть синтезатор. Спілкуватися нам допомагає заступниця директора з виховної роботи Тетяна Черленюк, яка закінчила в університеті курси жестової мови.
Він співає про місто свого дитинства, яке схоже на маленький Париж. Губи ледь чутно повторюють слова пісні. Співають його очі, руки. І звучить голос народного артиста України Павла Дворського, йдеться в публікації "МБ".
Їхній дует – голос і жести – неповторний. Потім удвох із учителькою ритму Іриною Тузик вони виконують пісню про Україну, "щоби жив щасливо вільний наш народ". Ірина – випускниця цієї школи. На V всеукраїнському конкурсі пісні в жестовому виконанні вона посіла друге місце.
Здобув дві вищих освіти
Найбільше Жан любить співати. Він притискає руку до серця і показує, що музика тут. Хлопчик народився глухонімим. Як батько з мамою, як старший брат...
Жан закінчив Чернівецьку спеціальну школу-інтернат для дітей із вадами слуху. Потім подався в Одесу, де сім років працював на одному з місцевих заводів, вихователем у гуртожитку, брав участь у художній самодіяльності. Йому пощастило на добрих людей, які здійснили заповітну мрію юнака: скерували його на навчання у Київський національний університет культури і мистецтв. Там була спеціальна група з сурдоперекладачем для студентів із проблемами слуху.
Після закінчення університету Жан повернувся до Чернівців і пішов працювати в рідну школу, щоби навчати дітей із вадами слуху чути і розуміти музику. Він створив гурток виконання пісні жестовою мовою, проводив дискотеки. Був режисером народного театру, що діяв при Будинку культури товариства УТОС. У 2013 році Жан здобув ще одну вищу освіту – закінчив Київський педагогічний університет імені Драгоманова, щоби професійно навчати дітей із порушеннями слуху.
На концертах люди підспівують
У школі-інтернаті Жан Тарнавський працює вже 21 рік. Його тут люблять учителі та діти. За те, що завжди готовий допомогти. Що в постійному пошуку нових ідей і задумів.
– У нас навчається 122 дитини з вадами слуху, аутизмом і тяжкими порушеннями мовлення. 30 із них перебувають тут цілодобово. Всі діти забезпечені п’ятиразовим харчуванням, – розповіла Тетяна Черленюк.
– Наші учні гарно танцюють і співають, беруть участь у різних конкурсах та фестивалях. Це завдяки Жанові, який веде гурток жестового виконання пісні, що став улюбленим для дітей. Зараз він готує танець і дві пісні на конкурс талантів. "Для дітей я підбираю пісні про Україну, родину, шкільне життя. Вони їм дуже подобаються", – каже керівник гуртка.
У репертуарі Жана багато пісень різних виконавців, зокрема Павла Дворського. Якось народний артист України завітав до їхньої школи. Це була незабутня зустріч для Жана. Йому дуже сподобався Дворський. Такий же добросердечний та щирий, як і його пісні.
– Ми всі дуже захоплюємося Жаном. Коли я вперше у 2005 році побачила його жестове виконання пісні, то аж заплакала. Це було так душевно, – зізналася пані Тетяна.
– На концертах люди підспівують йому. Потім підходять, дякують. Також нас дуже вразило, з якою самовідданістю Жан доглядав за своєю хворою лежачою мамою. Василина Іллівна була глухою від народження. Потім захворіла на цукровий діабет і повністю втратила зір. Жан біг в обід додому, щоби нагодувати маму. Він спілкувався з нею жестами, а вона торкалася його рук, аби зрозуміти, що він хоче сказати. Коли її не стало, він дуже сумував, бо була для нього найдорожчою людиною.
За допомогою пісні 54-річний Жан Тарнавський намагається передати свої невисловлені почуття про пережите. Й сподівається, що його зрозуміють… Він зізнався: "Я дуже люблю музику. І якби не мав проблем зі слухом, то став би співаком".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
