На Буковині міжнародна експедиція досліджує пам’ятки періоду пізнього палеоліту - відео

Із початку вересня у селі Дорошівці на Заставнівщині триває міжнародна експедиція з дослідження періоду пізнього палеоліту. Вчені вивчають рештки стоянки давніх мисливців на північних оленів та мамонтів, яка існувала на берегах Дністра 25-22 тисячі років тому.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 23 вересня, пише molbuk.ua



На цьому місці розкопок ще 20 років тому професор ЧНУ Богдан Рідуш знайшов оброблений фрагмент бивня мамонта. Він унікальний тим, що орнаментований лабіринтами, в яких вписані схематичні голівки – швидше за все, оленів. Ця знахідка і дала поштовх науковцям продовжувати тут розкопки.

"Це унікальна річ як для цього регіону, так і загалом для України. На жодній із розкопаних раніше стоянок таких знахідок досі не було", – зазначає завідувачка відділу "Археологічний музей" інституту археології НАН України Лариса Кулаковська.

Дослідження на стоянці поновили у 2019 році у рамках гранту польського національного наукового центру. Серед членів українсько-польської експедиції - співробітники Жешувського університету (Марта Полтович-Бобак), фундації Жешувського археологічного осередку (Даріуш Бобак) та Інституту археології НАН України (Лариса Кулаковська), науковці Чернівецького національного університету (Богдан Рідуш, Яна Кочерган) та інші.

"Такий собі природний холодильник"

Коли кореспондентка "МБ" зателефонувала Ларисі Кулаковській, щоби домовитися про відвідини місця розкопок, вона порадила тепло вдягнутися.



"Тут останніми днями доволі холодно", – сказала вона.

Біля Дністра розкинулася круча, зрізана лопатами дослідників рівно, як під лінійку. Перед очима височіла стіна, різні пласти якої розповідали про той чи інший період історії нашої планети на цій території.

Станом на 21 вересня науковці прокопали вже понад вісім метрів землі. За цей час познаходили чимало решток древніх тварин, які жили понад 20 тисяч років тому. Це кістки мамонта, північного оленя і навіть ворони.

"Виявлена фауна допомагає зрозуміти, чим первісні люди харчувалися, на кого полювали, – пояснює пані Лариса. – Чи, можливо, і підбирали м’ясо померлої тварини. Зважаючи на те, що це був холодний період, воно було напівзамороженим. Такий собі "природний холодильник". А могли в іншому місці впольовувати тварин, а сюди приносити частини туші…Також натрапили на знаряддя праці, які виготовляли з кременю первісні люди. Та залишки вогнищ, біля яких грілися давні мисливці і, можливо, підсмажували м’ясо мамонта..."

"Поблизу Дністра було тепліше"

Лариса Кулаковська зізнається, що отримує від роботи величезне задоволення. За три тижні цьогорічних розкопок натрапили на понад півтори сотні знахідок.

"Уся долина Дністра буквально наповнена палеолітичними пам’ятками, які датуються часом від 150 до 19-15 тисяч років тому. Чому саме в цьому місці? Тому що завдяки близькості до річки, тут скрізь є поклади кременю. А цей мінерал був потрібен давнім мисливцям для виготовлення знарядь. Окрім того, на рівнинних просторах біля Дністра мешкали тварини, на яких люди полювали: мамонти, північні олені, коні, песці. Високі береги створювали специфічний мікроклімат. Період від 23 до 20 тисяч років тому – один із найхолодніших на рівнинній Україні. Тут був тундростеп. Тобто доволі холодно, хоча й не настільки, щоби вся земля вкрилася льодом. Водночас поблизу Дністра було тепліше, ніж на інших територіях. Тут росли широколистяні ліси, кущі, різнотрав’я. Тварини приходили сюди пастися. А мисливці йшли за здобиччю. Зі шкіри оленя чи песця вони виготовляли одяг. Кістки тварин використовували для знарядь праці, прикрас, – припускає Лариса Кулаковська.

Ділянка, над якою працюють зараз науковці, з точки зору археології доволі бідна – крем’яні знаряддя праці, виготовлені первісною людиною, тут трапляються лише вряди-годи, провадить пані Лариса. Зате тут є багато кісток. До прикладу, натрапили на фрагмент нижньої щелепи мамонта з чотирма зубами. Чотири – тому що, як і в людей відбувається заміна молочних зубів на постійні, так і в мамонта змінюються зуби. Знайдені рештки свідчать, що мамонт загинув у період, коли у нього саме тривала заміна зубів: "молодші" виштовхували "старших".

А ось просто на наших очах палеонтологи натрапляють на ребро мамонта. Роблять відповідні записи і бережно відкладають убік. Знахідку передадуть фахівцям, які його детально обстежать.

"Усе, що викопали, маємо можливість відразу ж проаналізувати. Серед членів експедиції – геологи, палеоботаніки, палеонтологи, археологи. У результаті можемо пояснити, яким було навколишнє середовище і як та коли люди з ним співіснували. Тобто ми можемо відтворити всю картину минулого, – пояснює працівниця інституту НАН України. – На основі схожих знахідок у Дорошівцях уже захищена дисертація у Франції та інших країнах. Загалом у науковців з усієї Європи є велика цікавість до цих територій на берегах Дністра як до осередку палеоліту".

"Людина жила в гармонії з природою"

Цікаві не лише рештки мамонтів та знаряддя праці, а й гірські породи.

"Ось бачите, розкопана стіна неоднорідна за кольором, – демонструє один із учасників експедиції, випускник ЧНУ Олександр Кордунян. – За шарами відкладів вчені можуть визначити, яким був клімат у той чи інший час. Темніший прошарок означає, що в той період було потепління. Бо з’являється рослинність, органіка перегниває і дає темний колір. Світліший колір свідчить про похолодання. Шар піску є ознакою того, що тут колись була заплава річки. Чим дрібніший пісок, тим менша течія. А ось тут, бачите, скільки молюсків? Увесь шар усіяний ними. Їм близько 20-23 тисяч років…"

За словами професорки Жешувського університету Марти Полтович-Бобак, співпраця між українськими та польськими науковцями є дуже важливою, а знахідки мають велике значення.

"Ми дуже зацікавлені у співпраці з Україною. Ви направду маєте чим пишатися. Об’єднуючи наші зусилля, можемо з’ясувати значно більше інформації про життя людей, флору та фауну пізнього палеоліту", – зазначає пані Марта.

На прощання Л. Кулаковська зауважує, вказуючи на знайдене ребро мамонта:

"Зараз ми дивимося на це ребро, торкаємося, досліджуємо. Це ж не чашка, яку вчора купили на ринку. А уявіть – біля цього ребра 20 тисяч років тому сиділа якась людина… Можливо, вона обдирала з цієї кістки м’ясо, тримала її в руках… Це було так давно! Але в цей момент ми наче повертаємося в минуле. І зараз ми маємо можливість з’ясувати, яким же було життя первісних людей на цих територіях у часи того страшного холоду. Як клімат впливав на людину і навпаки. Тому що в період палеоліту людина жила в гармонії з природою на відміну від того, як ми живемо зараз..."













Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram