Один із найчастіше вживаних епітетів до вулиці Рівненської – багатостраждальна. Саме туди цього тижня навідалася кореспондентка "МБ", йдеться у публікації "Молодого буковинця" за 22 липня, пише molbuk.ua



Вулиця Рівненська у мене, як і в багатьох жінок, асоціюється з пологовим будинком №2, який тут розташований. Пригадую, як майже п’ять років тому піднімалася вулицею на останніх термінах вагітності і спотикалася об розбиті тротуари та дихала пилюкою, яка тут всюди.

Будують просто поряд із пологовим

Відтоді нічого не змінилося: все така ж пилюка та розбиті тротуари. Єдине, чого стало більше, – новобудов. Вони тепер майже на кожному кроці, огороджені високими парканами. Всюди щось стукає, гуркотить. І так аж до приміщення пологового будинку. Тож спокою майбутнім матусям немає.









Мимоволі помічаю знак пішохідного переходу, який похилився вперед, ледь прикручений до стовпа дротиками. Внизу табличка: "Клініка мікрохірургії ока". І справді, подумалося: для того, щоби розгледіти цей похилений пішохідний знак, знадобиться не одна операція на око.




Бачу матусю, яка обережно намагається з’їхати дитячим візочком із високого бордюру, а потім так само акуратно виїхати на наступний. Бо про таке диво, як з’їзд, тут можна тільки помріяти.

Та найбільший екстрим починається відразу за пологовим будинком. Там близько місяця тому почали капітально ремонтувати дорогу – вперше за 20 років. Її ремонт був передбачений у програмі "Комфортне місто" ще на 2017–2020 роки. Проте у міському бюджеті коштів тоді не було, натомість марно сподівалися, що їх виділить держава з фонду регіонального розвитку.





Отак і тягнулося: держава грошей не давала, місто також. Та коли вулиця протяжністю понад кілометр активно забудувалася і заселилася мешканцями, питання про ремонт постало з новою гостротою. У мерії вирішили: тягнути далі нікуди, пора розпочинати роботи. Взялися за них в середині червня.

Коли я у п’ятницю по обіді, 16 липня, навідалася на вулицю, яка є частиною так званого "малого об’їзного кільця" міста, робітники підрядної організації "Євродор", незважаючи на палюче сонце, працювали. Частина рила траншею, в якій будуть розміщені зливові мережі. Глибина траншей – близько двох метрів.

















– Не важко працювати в таку спеку? – поцікавилася в робітників. – Ні, ми звичні до роботи, – відказали. – Ми багато чого в місті ремонтуємо. Наприклад, проспект Незалежності теж "Євродор" робив. Гарно ж вийшло, правда?

"Раніше тут був ліс"

Майстер Валентин Левицький за допомогою спеціальних приладів старанно вимірював, чи під правильним кутом нахилу ляже труба. Він бігав туди-сюди, роблячи заміри і даючи вказівки працівникам.



Мені розповів, що за місяць тут помітно розширили дорогу, розчистивши узбіччя від кущів, бур’янів та глини.

"Раніше там був ліс, а тепер проляже дорога шириною 11, 25 метра, – зазначив майстер. – Це без тротуарів шириною 6,5 метра, газонів та велодоріжок. А ще тут буде освітлення. Водогін замінимо не всюди, а на найбільш аварійних ділянках. Закінчимо роботи із заміни мереж, тоді візьмемося до асфальтування. Хотілося би завершити восени. Якщо все буде добре і виділять фінансування, то мали би встигнути до кінця року".

До речі, про фінансування: його і досі немає в повному обсязі. Як пояснив у коментарі "МБ" керівник департаменту інфраструктури та благоустрою Григорій Прохоренко, ремонт вулиці, згідно з проєктно-кошторисною документацією, вартує 45 мільйонів гривень. Із них наразі виділили п’ять мільйонів.

Далі доля ремонту залежить від милості депутатів на найближчій сесії міськради: проголосують за виділення коштів чи ні. А якщо так, то в якому обсязі. Адже для завершення ремонту цього року необхідно виділити з міського бюджету всю суму.

"Ми знайшли зараз певні кошти для того, щоби розпочати капітальний ремонт вулиці Рівненської. На сьогодні ліміт фінансування складає п’ять мільйонів гривень. Відповідно, до кінця року ми маємо знайти додаткове фінансування, щоби закінчити вулицю повністю. За умовами договору, термін виконання – до першого серпня. Та, очевидно, ми не встигнемо вкластися у ці дати і продовжимо строки", – розповів Г. Прохоренко ще на початку червня. Відтоді, власне, нічого не змінилося: решти коштів і досі немає.

Тож поки що стан вулиці такий: близько сотні метрів розритої траншеї для зливових мереж біля пологового будинку, а далі, аж до вулиці Сторожинецької, – гравійно-піщана дорога. Проїзд вулицею є, хоч і ускладнений огородженою траншеєю.







А ще – страшенна пилюка. Вулицею постійно проїжджає транспорт: як легкові автомобілі, так і вантажівки, залучені до ремонту. Після кожної машини, а особливо великих фур, здіймається такий стовп куряви, що вулиці й не видно. Все наче оповите туманом. У пилюці – довколишні будинки, огорожі, трава. З дерева на узбіччі спокусливо звисають гілочки достиглої аличі, та ніхто її не рве. Плоди аж сиві від куряви. Та й сама я, доки пройшлася вулицею та поспілкувалася з мешканцями, "наїлася". На зубах хрустів занесений вітром з дороги пісок, ноги вкрилися темним шаром бруду.














"А де ви бачите вулицю? Її немає!"

А що ж мешканці? Вони, бідолашні, терплять і тішаться бодай тому, що дорогу врешті почали ремонтувати.

"Та добре вже, що хоч роблять, – вважає пані Зіна, яка щодня проходить Рівненською. – А то тут і так вічно була пилюка, багнюка. Зараз ми готові потерпіти ці незручності, тільки би зробили на совість".

"Ми не живемо, а виживаємо, відколи тут почали мешкати. Пилюка страшенна. Поставиш машину – вона відразу чорна стає. Але це всюди, де розбудовуються нові мікрорайони, таке треба пережити, – переконаний один із жителів Рівненської, який не захотів назвати своє ім’я, лише вказав, що йому 59 років. – Зате потім квартири тут будуть дорожчі. Колись, коли район тільки починав розширюватися, мій знайомий придбав на цій вулиці однокімнатне помешкання площею 38 квадратів за 22 тисячі доларів. Тепер продав за 40 тисяч".

Чоловік каже: щоби менше дихати пилюкою, вікна відчиняють лише вночі.

"Але тут нічого такого страшного немає. Ми ще не таке пережили. Я був на даху третього енергоблоку ЧАЕС 25 разів як ліквідатор аварії. І нічого, живий наразі. Просто наша молодь не звикла терпіти незручності", – зауважує чернівчанин. А ще нарікає на безпритульних собак, яких у районі Рівненської чимало.

"У нас зараз собаки часто нападають на людей. Іноді таке враження, що тварини тепер мають більше прав, ніж люди", – додає.

"Вікна доводиться мити щодня, і так вже тривалий час, – нарікає жителька Рівненської Анна.
А інший перехожий, коли я його запитала про проблеми цієї вулиці, відреагував емоційно: "А де ви тут бачите вулицю? Хіба ж це вулиця? Її ж немає!"

Утім, якщо заглибитися подалі від дороги у внутрішні дворики між багатоповерхівками, там доволі затишно. На балконах цвітуть квіти, міжбудинкові проїзди укладені гладенькою тротуарною бруківкою. Гарні спортивні та дитячі майданчики, на яких граються діти та качає м’язи молодь. Тож, можливо, у недалекому майбутньому цей район обіцяє стати ще однією затишною оазою.














Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram