Рівно 80 років - день у день, два листи з прифронтового Кам'янця-Подільського нарешті доправили адресатам. Щоправда отримала їх уже внучка.
Чому так довго йшла кореспонденція, де були листи і про що писали у ті важкі часи, йдеться у сюжеті ТСН.
"Дорогий Ісаак. Дякую тобі за твої листівки. Ми з мамою сидимо вдома і чекаємо тільки смерті, бо іншого вибору не маємо. Я прив'язаний до роботи, а ворог "налітає" та вбиває людей. І як ми тільки живі", - йдеться в одному з листів.
Ці рядки написані рівно 80 років тому. На пожовтілих від часу листівках стоїть дата 2 липня 1941 року. Лист відправили у Харків Якову, а отримує онука його брата Юля Корсунська у Києві, яка прилетіла спеціально з США.
"Писав М. Ципес. Хто ж цей таємничий Ципес. Я не знаю, хто такий Ципес, Яків загинув на фронті. Яків - це брат мого дідуся, у них було 7 дітей", - каже Юля.
1215 листів - цілий скарб 10 років тому дослідники віднайшли у віденському музеї. Після захоплення Кам'янця-Подільського їх забрав, очевидно з пошти, німецький офіцер. Хотів після війни їх досліджувати, але загинув на фронті.
Дочка Никифора Курченка Катерина цілує лист перед тим як його розкрити. Єдине, що знала про батька те, що він зник безвісти. Це єдиний лист від тата за все життя.
"Доброго здоров'я, моя дружино Насте. Тисну твою праву руку і міцно цілую. Хотів би отримати відповідь, але куди ти писатимеш. Передавай привіт усім, поки живий", - йдеться у листі.
У кожному листі багато особистого, але дивує, що військові практично не пишуть про бої. Більше про те, що сумують за рідними, переживають за дітей.
Юлі Корсунській ще доведеться з'ясувати хто саме писав її двоюрідному дідові ці листи і чи вижили вони у тій жахливій м'ясорубці. 80 років тому Кам'янець-Подільський сильно бомбили, 10 липня уже окупували, а в серпні розстріляли 23 тис. місцевих євреїв.
Музей історії України у другій світовій війні оцифрував усі адреси листів, половину вже доправили адресатам.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
