У міру того, як ростуть наші діти, неминуче змінюються і дитячо-батьківські відносини. У якийсь момент зв'язка "дорослий — малюк" стає неактуальною, на зміну їй повинна прийти зв'язка "дорослий — дорослий", інформує Ukr.Media.

І якщо діти, зазвичай, дуже тонко відчувають цей момент і починають по-різному боротися за свої "дорослі" права, то батьки часто цю еволюцію відносин ігнорують до останнього, чим завдають чимало переживань і собі, і своїм дорослим вже дітям.



Чому ж батьки до останнього не хочуть приймати дорослість своїх дітей?

Найчастіше за таким небажанням ховається страх стати непотрібними своїм дітям. Здається, що варто нам відпустити дитячу ручку, ми вже ніколи не відчуємо її тепло у своїй долоні. Для кожного з батьків дитина — величезна, можливо, найбільша частина його життя, наповнена хвилюваннями і щасливими переживаннями.

Ось чому багато батьків прагнуть, часто неусвідомлено, розтягнути батьківство на якомога довший термін, а це неминуче призводить до того, що відносини між дитиною і батьком псуються, виникають конфлікти і нерозуміння.

Якщо ваша дитина виросла, це не означає, що ви припинили бути для неї мамою або татом. Дорослим дітям, так само, як і маленьким, важливо відчувати свою близькість з батьками, але ця близькість повинна бути іншою. Дорослим дітям найбільше необхідна емоційна підтримка батьків, яка робитиме їх сильнішими, допомагатиме їм долати труднощі і вчитиме брати відповідальність за своє життя на себе.

Кожному з батьків, який хоче вибудувати щасливі і довірчі відносини з дорослою дитиною, доведеться навчитися поважати та дотримуватися її кордонів.

Ваша дитина — це вже не ви

Для особистості, яка дорослішає, важливо навчитися самостійності. Батькам на цьому етапі здається, що дитина віддаляється від них, і деякі з них готові сприймати це як особисту образу, але насправді, це природний процес.

Усе, що потрібно на цьому етапі вчорашньому малюкові — це безумовна любов і підтримка. Критикуючи рішення або вчинки дитини, ви повертаєте дорослу вже людину у дитинство, даючи зрозуміти їй власну неспроможність. Єдиною реакцією на таку вашу поведінку буде обурення і небажання наступного разу щось з вами обговорювати. Зробіть спілкування безпечним, і ви ніколи не втратите зв'язок зі своєю дитиною.

Вчіться приймати свою дорослу дитину. Вона може здаватися вам не такою, незрозумілою, неправильною, але прийміть для себе як факт — ви не можете її переробити. Усе, що ви можете, це або прийняти її і вчитися будувати відносини, або не прийняти, і зруйнувати ваші відносини. Якщо ви любите вашу дитину, вибір очевидний. Не будуйте щодо своєї дитини нереалістичних очікувань. Вона не зобов'язана їх виправдовувати.

Говоріть своїм дітям про те, що ви їх любите. Вам може здатися, що це зайве, і вони про це й так знають, але кожен психолог у своїй роботі зіштовхується з величезною кількістю дорослих людей, які страждають через те, що не чули слів любові і підтримки від батьків. Говорячи про любов, намагайтеся, щоб ваші слова не розходилися зі справою. Практичні прояви любові — це повага, прийняття і підтримка.

Може здатися, що усі ці поради дуже однобокі, у тому сенсі, що не лише батько повинен прагнути налагодити відносини з дорослою дитиною, але й дитина повинна прагнути до того ж — любити, поважати і приймати своїх батьків. Дуже небезпечно так думати, тому що ми можемо керувати тільки собою і вирішувати тільки за себе. Не бійтеся помилитися і не картайте за помилки ваших дітей, адже ви разом переживаєте новий для себе досвід. Станьте гарним прикладом для ваших дітей, і коли прийде час, їм буде легше будувати відносини з вашими онуками, які дорослішатимуть.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram