Люди «АТБ»: для щастя потрібно зовсім небагато – чесно працювати та щиро любити*

Як соціально орієнтований бізнес компанія "АТБ" не тільки забезпечує гарантовано якісними продуктами майже чотири мільйони клієнтів, але й пропонує стабільну роботу та гідну зарплату десяткам тисяч українців, у тому числі й мешканцям нашої Буковини. Це дає змогу мати впевненість у завтрашньому дні. Відкривши перший супермаркет найбільшої вітчизняної мережі в Чернівцях влітку минулого року, компанія незабаром відкрила і другий, і третій... Як у будь-якому бізнесі успіх в галузі роздрібної торгівлі ґрунтується насамперед на сумлінності людей, які тут працюють.



У великій команді лідерів "АТБ" завжди знайдеться місце як для молодих співробітників, що тільки-но отримали атестат чи диплом, так і для досвідчених фахівців, які займаються своєю справою вже багато років. Ми поговорили з одним із найдосвідченіших працівників нашого чернівецького "АТБ" – охоронцем Георгієм БОЙЧУКОМ, за плечима якого чималий життєвий шлях. Свого часу він захищав незалежність і суверенітет нашої країни в боях на сході України. Цей добрий, порядний і чесний чернівчанин повернувся до мирного життя завдяки підтримці своїх близьких та улюбленій роботі.



– Георгію Штефановичу, розкажіть трохи про своє життя до "АТБ". Де вчилися, ким раніше працювали?

– Я корінний чернівчанин. Маю середню професійну освіту: свого часу закінчив училище, опанував спеціальність взуттєвого майстра. Проте доля склалася інакше, і я почав працювати в іншій галузі. Те, що спочатку я сприймав як тимчасовий підробіток, стало моєю основною діяльністю. Я багато років присвятив роботі в сфері безпеки й охорони. Вмію спілкуватися з людьми, розумію їх, можу вести мирний діалог, налагоджувати комунікацію.

– Отже, для співробітника охорони важлива не тільки гарна фізична підготовка, але й вміння спілкуватися, здатність залагоджувати непрості ситуації?

– Ви абсолютно праві. У переважній більшості випадків головним інструментом в нашій роботі є слово. Вважаю, що в будь-якій ситуації потрібні розуміння та щира повага до людини, з якою спілкуєшся. Безумовно, всі люди різні, однак досвідчений співробітник охорони завжди зуміє знайти підхід до кожного. Треба підібрати правильні слова, які будуть доречними у такій ситуації та заспокоять співрозмовника. Ну і, звісно ж, позитивний настрій завжди стане у пригоді.

– Знаю, що вам довелося побувати на війні на Донбасі, брати участь в обороні Маріуполя, за яку ви нагороджені орденом. Ви вирушили в зону проведення антитерористичної операції добровольцем чи вас мобілізували?

– Це був мій свідомий вибір. Тоді там загострилася ситуація, країні потрібні були захисники – я не міг залишатися осторонь. Вставати на захист своєї країни – це справа і місія чоловіків.
У мене є давній друг – мій сусід, який пройшов війну в Афганістані та має бойові нагороди. Коли розгорівся конфлікт на Донбасі, він відразу ж поспішив туди волонтером, допомагав нашим воїнам. Коли повертався, розповідав сувору правду про те, що там відбувається. Можливо, це також відіграло певну роль, коли я вирішив піти на фронт.



– Ви тоді розуміли, що там точаться бойові дії, що це війна, що можете більше не побачити своїх рідних?

– Так, розумів. Було дуже важко усвідомлювати це, але й сидіти склавши руки, коли ворог прийшов на мою землю, я не міг. Совість, честь, свобода, незалежність, батьківщина – для мене ці слова мають величезне значення.

– На передовій важче було фізично чи морально?

– З фізичною втомою завжди набагато простіше впоратися, оскільки можна відпочити, перевести дух. А ось морально війна вкрай боляче б'є по людях, особливо на перших порах. Наприклад, в Маріуполі спочатку було дуже важко, коли не все місцеве населення усвідомлювало, що ми захисники, свої, бажаємо добра та миру місту та його мешканцям. Непросто й надзвичайно боляче бачити, як в твоїй країні йдуть бойові дії, ведеться вогонь на ураження, можна в будь-який момент втратити друга або самому загинути.

– Скільки часу ви провели в зоні АТО? Як за цей час змінилося ваше ставлення до раніше звичних і доволі простих речей: миру, дружби, добра?

– Провів я там трохи більше року – з березня 2015 року по травень 2016-го. Безумовно, переосмислив багато чого, почав інакше дивитися на світ. Перш за все, опиняючись на фронті, усвідомлюєш цінність людського життя, починаєш набагато більше цінувати свій час і справжню дружбу, розумієш, наскільки сильно ти любиш своїх близьких.

– Ваша родина, напевно, за вас сильно хвилювалася…

– Так, але мої близькі розуміли, чому я так вирішив.



– Що допомогло вам повернутися до мирного життя? Як знайшли сили забути жахіття війни та знову зайнятися улюбленою справою?

– Величезну роль зіграла любов моїх близьких. Я знав, що мене вдома чекають дружина, донька, онучок. Певна річ, допомагає стабільна робота. Без цього багатьом, хто повернувся з фронту, дуже важко встати на ноги. На жаль, є хлопці, які шукали порятунку в алкоголі або навіть звели рахунки з життям. Це сумно, але є такі приклади.
Я коли дізнався, що у нас в Чернівцях відкривається новий магазин "АТБ", то відразу ж пішов влаштовуватися. Коли зайнятий улюбленою справою, на погані думки просто немає часу та й бажання в них занурюватися теж не виникає.

– Завдяки яким якостям люди можуть подолати всі труднощі, впевнено йти вперед, розвиватися, будувати кар'єру?

– Я вважаю, що це чесність, порядність, працьовитість. Потрібно небагато – чесно працювати та щиро любити.

– Ви мудра людина. Маєте багатий досвід. Колеги до вас звертаються за порадою?

– Так, і я завжди готовий допомогти. Коли у нас в місті відкривався новий супермаркет "АТБ", мене туди направили, аби я стажував молодих співробітників охорони – вони опанували навички спілкування з клієнтом, побудови правильної позитивної комунікації. Я радий був їм у цьому допомогти.