Виховати щасливу дитину мріють всі батьки. Ось тільки дається це не просто. Всі люди помиляються. А це може нести за собою певні наслідки. Тому у вихованні важливо знати міру і уникати неправильних формулювань.

Вашій увазі список популярних фраз, які краще викинути з "батьківського арсеналу", щоб не зіпсувати життя дитині.



"Мені краще знати"

Чи можна захистити дитину від неправильного вибору? "Можна", – думає батько. Якщо нав'язати їй свою волю і заборонити все, що йде з нею врозріз. "Ніяких олівців і пензликів, вчися на програміста!" "Ця дівчинка з поганої родини, з нею не дружи ..." "Одягни синю сукню, жовта тебе повнить". Виходить, батько хоче як краще – допомогти дитині знайти своє місце, уберегти від поганих зв'язків і розчарувань. Але на ділі може запросто зіпсувати їй життя. Такий підхід заважає думати своєю головою, жити власними рішеннями. У майбутньому такі дорослі не розуміють, чого хочуть від життя, і в якому напрямку їм іти.

"Нікому не довіряй"

В силу своєї недосвідченості і наївності діти дійсно занадто довіряють оточуючим, не заморочуючись тим, гідні вони чи ні? Як уберегти дитину від зради і лицемірних людей? "Навчити обмежувати коло контактів, закривати серце від сторонніх", – вирішує батько. Проблема в тому, що здорові відносини будуються на довірі, повазі і умінні співпереживати. Закриваючись від світу, дитина може перегнути палицю. Вона не повинна боятися сильних почуттів, цуратися спілкування і болю, це природна частина життя, без якої неможливо осягнути радість любові.

"Ти найдорогоцінніший"

Варіацій цієї фрази сотні: "наша принцеса", "краще у світі янголятко", "найрозумніший і красивий". Мотивація батьків ясна – позбавити чадо від проблем з самооцінкою, вселити, що він гідний всього найкращого. Ось тільки перегини в цьому питанні теж можуть зіпсувати життя в довгостроковій перспективі: рано чи пізно дитина виростає і зустрічається з реальністю, яка не завжди відповідає її ілюзіям. Раптом виявляється, що ні вчителі, ні однокласники, ні начальство не готові цілувати "принцесу" в сідниці і потурати її навіженим капризам. "Найрозумнішого" хлопця легко обходять на повороті інші діти, і він не готовий змінюватися і рости, тому що не звик працювати. Неадекватна самооцінка приносить безліч проблем, ніхто від неї не виграє.

"Їм усім потрібно тільки одне ..."

Який батько не говорив цієї фрази, намагаючись вберегти дитину від розчарувань у відносинах, запобігти ранні статеві стосунки, захистити від власних помилок? Проблема в тому, що подібними думками ми вселяємо чаду ворожий настрій до всієї протилежної статі, формуємо непотрібні страхи, які обов'язково ускладнять її життя. Дорослішаючи, вона все одно закохається, і нічого не буде ідеально ... це природна частина розвитку, потрібно просто це прийняти. Не забивайте психіку дитини непотрібним сміттям, інакше ризикуєте допомогти їй стати самотньою, фригідною і нікому не потрібною, крім вас. А ви не вічні!

"Відійди, сама все зроблю!"

Звичайно, дитина не така досвідчена і вміла, вона може щось розбити, неправильно зрозуміти, кудись втрутитися ... але це не означає, що потрібно бігати за нею з носовою хусточкою і всіляко опікати. Так, простіше і швидше все зробити самій: зав'язати їй шнурки, заштовхати в рот манної каші, поставити на місце здорованя, який її ображає ... але що буде далі? Чи зможе вона жити без вашої допомоги і протекції? Батьки, які гіперопікуют своїх дітей, виховують нежиттєздатний "кімнатний продукт", який не може ні прогодувати себе, ні захистити, ні вирішити навіть найпростішу проблему. Ви хочете зіпсувати життя своїй дитині, опікуючи її 24/7? Виростити "інваліда", який до 50 років сидітиме у вас на шиї?

"Через тебе наше життя не склалося"

Зручно виправдовувати свою неспроможність, лінь і небажання рости тим, що так невчасно з'явилася дитина: "Це ти винна, що я не реалізувала мрії!" "Через тебе нас покинув батько, а я втратила здоров'я і красу ..."Ніби маленька людина просив себе народжувати, як ніби вона в силах щось змінити? Подібні звинувачення – насильство над дитиною, яке підриває її самооцінку, віру в себе, ставлячи колосальне почуття провини. Таке може зіпсувати життя будь-якому! Але ж є тисячі прикладів, коли люди були і в більш складній життєвій ситуації, але не втрачали бойового духу, не перекладали відповідальність. Дитина не повинна відповідати за проблеми батьків, інакше вона загрузне в маніпуляціях і ніколи не зможе стати щасливою.

Можна ще багато говорити про те, як ми через незнання калічимо дітей, як заважаємо їм стати на ноги і реалізувати своє призначення. Головне питання в іншому – чи можна виховати їх діяльними і щасливими? І відповідь – звичайно, так. Все дуже просто: любите себе, реалізовуйте закладений у вас потенціал і будьте щасливі. Тоді він піде за вами, адже хороший приклад – штука заразна.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram