В.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун у День батька, який цьогоріч вперше відзначають в Україні, розказала історію своєї родини, якій довелося іммігрувати до США, та, зокрема, про 84-річного батька.
Родинною історією Супрун поділилася на сторінці у Facebook, Укрінформ.
"#МійТато Юрій Юрків народився в Рогатині у 1935 році. Одні з найсильніших спогадів батькового дитинства — коли він був зовсім маленьким, його віддали до бабусі з дідусем, бо батьки були задіяні в підпіллі, захищаючи Україну від нацистів та совєтів. Дідусь мого тата був священиком. Батько пам’ятає, як із дідусем ходив у ліс хоронити УПістів, убитих німцями", - зазначила Супрун.
Наприкінці Другої світової війни тато з батьками покинули Україну через розстріл або ув'язнення, які загрожували членам підпілля. Тоді в родині вже було троє дітей. Вони приїхали до Ландеку і опинилися в таборі для переселенців. Там дід Супрун став лідером української спільноти.
Завдяки допомозі далеких родичів після Ландеку родина потрапила до США, а саме — до Детройту.
"По завершенню школи татові пропонували стипендію на навчання в Massachusetts Institute of Technology (на той час і до сьогодні — найкращому університеті з підготовки інженерів у США). Але стипендія покривала лише частину витрат на навчання, і батько не зміг нею скористатись через фінансову неспроможність сім’ї. Він зрозумів, що оплатити освіту самотужки не вийде, тому записався добровольцем до американського війська. Аби після служби потрапити на навчання до університету. Тато служив у війську під час Корейської війни в американському контингенті в Європі. Завершував службу в підрозділах розвідки. Він отримав американське громадянство завдяки службі", - розказала Супрун.
Після служби батько одружився. Працював на заводі, який виробляв танки, але і далі мріяв стати інженером.
"У моїх батьків народилось троє дітей — найстарша сестра, брат і я. Дуже добре пам’ятаю, як мама готувала на вечерю тости з яєшнею та бобами і називала це “сніданком на вечерю”, щоб дітям це виглядало розвагою, а не скрутою. Пізніше я дізналась, що часто грошей не вистачало на всіх, тому їли лише діти, а батьки залишались голодними", - згадує в.о. міністра і додає, що попри складне фінансове становище вчилася з братом та сестрою у приватній українській школі, адже всі публічні школи були англомовними, а батьки хотіли, аби діти не втрачали своєї ідентичності.
У суботу діти мали "школу українознавства", танцювальні гуртки, хори, “Пласт”, а в неділю ходили до української церкви, літом - "на Пластові табори.
Супрун зазначає, що коли батько здобув освіту інженера, матеріальне становище трохи покращилося, хоча родина і далі не мала відпусток чи відпочинку у класичному розумінні цього слова. Подорожували у межах штату і до знайомих.
"Батьки завжди підтримували нас, але привчили з дитинства не розраховувати, що нам все прийде "безкоштовно". Треба було працювати влітку, вечорами або на вихідних, бо те, чого сам досягаєш, має найвищу цінність", - ділиться Супрун.
Юрій Юрків тричі намагався створити власний бізнес. Двічі — невдало. Третя спроба була вдалою. "Тато завжди працював в оборонній індустрії і сьогодні володіє сотнями патентів на вироби для військової техніки. Серед іншого — гідравлічна система на бойові броньовані машини сімейства Stryker", - зазначила в.о. міністра.
За словами Супрун, батько передав своїм дітям любов до своєї батьківщини України, навчив, що найкращі речі приходять із важкою роботою і відповідальністю.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
