Як виростити дітей оптимістами: 4 корисні поради

Чи можна виховати позитивний погляд на світ? Чи оптимізм - вроджена якість? Не можна зробити однозначний висновок, що більше впливає на формування позитивного погляду на світ - спадковість або середовище, в якому росте дитина.

Пригнічений настрій, втрата інтересу до улюблених ігор і захоплень, занижена самооцінка і почуття невпевненості в собі - песимістичне бачення майбутнього частіше зустрічається у дітей і підлітків, чиї батьки страждають на депресію. Ставши дорослими, вони швидше за все частіше своїх ровесників будуть переживати депресивний стан, пише psychologies.ru



"Маленькі діти, як губка, вбирають все, що відбувається навколо. Вони переймають наші рухи, дії, емоції і навіть ставлення до світу. Загальний життєвий настрій закладається в самому ранньому дитинстві, але батькам дуже потрібно постаратися, щоб зробити дитину песимістом. Подивіться уважно на найменших дітей: кожен з них від природи оптиміст", - кажуть психологи.

Звісно, крім установок, які ми свідомо прагнемо передати дітям, є безліч речей, які передаються без нашого відома. Вчинки часто більш значущі за слова слів: своєю поведінкою, вибором в різних життєвих ситуаціях ми пропонуємо дітям зразки ставлення до світу.

"Ми виховуємо не тільки словами. Слід пам'ятати, що навіть найменші діти завжди вловлюють те, що ми насправді відчуваємо. Дитина робить перші кроки, вона намагається все помацати, до всього дотягнутися, все схопити. Якщо мама в цей момент напружена, постійно чекає, що трапиться щось погане, у дитини виникає відчуття того, що світ небезпечний. Якщо вона спокійна, усміхнена, малюк відчуває себе захищеним, і світ здається йому дружнім і цікавим, хоча і не завжди зрозумілим", - додають психологи.

Що важливіше у вихованні оптимізму - "Роби, як я тобі раджу" або "Роби, як я роблю"? У кожного з нас своя відповідь на це питання і свої прийоми.

Якщо дитина налякана

"Якщо з сином відбувається щось, що засмучує, турбує або лякає його, я пропоную йому розповісти не тільки про те, що трапилося, але і про те, що він відчуває. Коли бачу, що його щось сильно турбує, я говорю йому, що на світі дійсно існують жахливі речі, але прекрасних речей в світі не менше. І що все погане потрібно лише для того, щоб ми могли по-справжньому оцінити хороше".

Знаходити час для того, щоб вислухати своїх дітей, поговорити про їхні почуття і емоції, - значить допомогти їм впоратися зі своїми страхами, тривогами і сумнівами.

Дуже важливо приймати дитину безпосередньо і щиро, намагатися розуміти її і говорити з нею чесно. Тільки в цьому випадку діти відчувають батьківську підтримку. Батькам завжди потрібно бути готовими обговорити те, що турбує або засмучує дитину, але не можна нав'язуватися, наполягати на відвертій розмові - необхідні почуття міри і такт.

Важлива не кількість душевних розмов, не їхня регулярність, а зовсім інше: дитина повинна знати, бути впевненою, що батьки вислухають, і підтримають, якщо вона цього потребуватиме."

Знайдіть позитивну фразу, яку можна буде повторювати: "Вихід можна знайти завжди" або "У кожної проблеми є рішення". Це теж частина виховання оптимізму: дитина зможе "увібрати" цю фразу, зробити її своєю і згадувати у важких ситуаціях. Спонукати дитину допомагати іншим, наприклад, шкільним товаришам - ще один спосіб дати йому відчути позитивні емоції і відчути себе потрібним

Якщо дитина засмучена

"Років з п'яти у сина мало не кожен кожен вихідний вечорами траплялися напади плачу. Ми встановили ритуал, який дотримуємося досі: коли сім'я збирається за столом, кожен повинен розповісти щось смішне - який-небудь анекдот, історію, кумедний або безглуздий випадок, який запам'ятався за останні дні. Недільний вечерю перестав бути джерелом стресу для всієї родини.", - наголошують психологи.

Запропонувати ритуал своїй дитині - значить дати йому позитивний орієнтир. Знаючи, що станеться в найближчому майбутньому, чекаючи його, дитина може переключитися від справжнього моменту, в якому він переживає страх або тривогу. "У більш загальному сенсі поняття "проектування свого майбутнього" пов'язане з оптимізмом; коли є мета, за яку можна вхопитися, позитивний погляд на життя переважає.

Тому так корисно обговорювати з дітьми їхні мрії, їх плани на віддалене майбутнє і на найближчий час". Але при цьому не варто занадто на них тиснути - мова не про те, щоб скласти список особистих досягнень на кілька років вперед.

Нейтралізувати страхи допомагає гумор. Він дає розрядку, дозволяє подивитися на ситуацію з боку, але не може замінити розмову з дитиною про те, що її турбує. Його переживання не зникнуть, вони просто стануть висловлюватися по-іншому. Зрозуміти їх причини можна, лише спілкуючись з дитиною, вислуховуючи і підтримуючи його. Щоб рости оптимістом, дитина перш за все повинна бути впевнена в собі і своїй здатності справлятися з труднощами.

Якщо батьки в поганому гуморі

"Якщо ввечері я не в дусі, я прошу чоловіка займатися дочками. Я кажу собі, що це єдиний спосіб не передавати їм мою "погану" енергію".

Щирість у почуттях набагато краще, ніж вимучена посмішка. Діти вловлюють наше поганий настрій миттєво. Коли ми сумуємо, краще дати дитині можливість поспілкуватися з кимось, хто налаштований інакше, але попередньо треба пояснити: "Мені зараз трохи сумно, так буває, але це пройде, я постараюся, щоб все налагодилося". Турбуючись за батьків, діти часто звинувачують в поганому настрої дорослих саме себе.

Щирі слова почуття, які ми переживаємо, допоможуть їм перестати турбуватися, відчути впевненість: якщо у батьків можуть бути похмурі думки, значить, це нормально, що і у них самих вони час від часу з'являються."

Але дитині не потрібні подробиці: розповідати йому про свої проблеми - значить брати на себе ризик сформувати у неї тривогу, страх і схильність до депресії. Навіть відчуваючи занепад духу, батьки здатні передавати дітям оптимізм - не стільки щодо свого, скільки їх майбутнього. "Я знаю, що ти можеш бути щасливим і досягти успіху в житті" - саме такі підбадьорливі слова в поєднанні з проявами підтримки, любові і готовності вислухати в повсякденному житті надають дитині віру в себе і своє майбутнє.

Якщо дитина стривожена

"Коли я бачу, що моя дочка турбується про майбутнє, я пропоную їй подивитися на ситуацію в порівнянні. Нагадую їй про те, що іншим дітям, буває, щастить набагато менше, ніж їй, що ситуації бувають різні і що тільки від неї залежить можливість ці ситуації виправити. Я кажу, що майбутнє може стати прекрасним, якщо попрацювати над цим".

Навчити дитину не драматизувати ситуацію просто необхідно. Тут, головне, знайти вірні слова. Знання того, що інші можуть бути найнещаснішіми, не допоможе дитині відчути себе краще. Вона має навчитися порівнювати себе не з іншими, а з собою. "Сьогодні тобі щось не вдалося, але згадай минулий тиждень, коли у тебе все добре виходило, ти впорався з труднощами, які здавалися тобі непереборними."

Мета не в тому, щоб показати дитині, що ситуація різна для різних людей; треба, щоб вона побачила, як ситуація змінюється в часі і в її власному житті ". Дитина, як і кожен з нас, потребує того, щоб спиратися на свої минулі успіхи і свій досвід вирішення проблем. Справа батьків - регулярно нагадувати, що у дитини такий досвід є.

Намагаючись уберегти дітей від переживань і сумних думок, багато батьків намагаються позбавити їх від будь-яких сутичок з реальністю: негайно втішають, задовольняють всі їхні бажання або роблять щось за них. Цим дорослі надають дітям погану послугу.

Оптимізм - це життєва сила, якій невдачі допомагають розвиватися в тій же мірі, що і успіх. Тому не потрібно позбавляти дитину досвіду фрустрації, коли вона, не досягнувши мети, відчуває сильні емоції. Вона повинна відчути, що зусилля має особливу цінність - за умови, що батьки вміють прислухатися до її проблем і тривог, і підтримати її.