У лютому минулого року 23-річна студентка Анелія Дроздик дізналася, що в неї серйозна хвороба – пухлина мозку. На операцію потрібно було 130 тисяч гривень. Щоби врятувати життя дівчині, гроші збирали й у селі Заволока Сторожинецького району, де мешкає Анелія, і в чернівецьких університетах. За нетривалий час потрібну суму зібрали, зробили операцію в Москві. Нині Анелія почувається добре. І каже, що щаслива, бо здоровою святкуватиме Різдво з батьками.

"Не пошкодуй гривню – життя коштує дорожче"

Батько Анелії Стефан ДРОЗДИК пригадує, як 2003 року прооперували її молодшу сестру: "Тоді теж не було грошей. Довелося продавати все з дому. Єдине, що залишилося, – це будинок і земля біля нього". Тож у сім’ї розуміли, що без сторонньої допомоги в лікуванні Анелії не обійтися.

Найпершими погодились допомогти Анелії її одногрупники – студенти філософсько-теологічного факультету. Студенти ходили університетом зі скринькою з написом: "Не пошкодуй гривню – життя коштує дорожче".

– Неля дуже хороша людина. Ми з нею вчилися в одній групі, пізніше – у магістратурі, тому не допомогти Нелі ми просто не могли, – каже подруга Ірина БЕРЛАДЕНА. – У студентському парламенті, куди я входила, відразу вирішили допомогти нашій подрузі. Ходили містом із двома скриньками, збирали гроші. Підходили до перехожих. Пізніше кілька скриньок поклали на всіх факультетах ЧНУ. Зрештою, коли зібрали всю суму, яка була потрібною на лікування, ми закрили рахунок. Найбільше коштів надіслав невідомий відправник – 2,5 тисячі гривень.

– Студенти кидали до скриньки різні суми – від 50 копійок до 200 гривень, – каже одногрупниця Лілія ПОПОВИЧ. – Приємно було бачити, що до благодійництва долучаються й викладачі.

Місяця вистачило студентам для того, щоби зібрати майже всю необхідну для лікування суму.

Мати Анелії Оксана ДРОЗДИК теж пригадує, як активно збирали кошти й у їхньому селі Заволока: "Приходили навіть незнайомі люди, стукали в двері та запитували, чи тут проживають Дроздики. Ми їм відчиняємо, а вони нам дають гроші: "Візьміть гроші на лікування доньки".
Анелія розповіла, що найбільшу суму – тисячу доларів – їй перерахував на лікування невідомий благодійник із Києва.

Заново вчилася ходити

Після операції, яку Анелії зробили у квітні, вона почала поступово одужувати.

– Не було такого, що після операції я відразу встала та пішла, – пригадує Анелія. – Заново вчилася ходити. Мені в цьому допомагав батько. Згодом у мене покращилися слух і зір.

Не можу сказати, що нині моє здоров’я ідеальне: ще проходжу різні обстеження. Але порівняно з тим, як мені було тоді погано, нині мій стан кардинально покращився. Можливо, у майбутньому мені буде потрібна ще одна операція.

Наразі дівчина багато часу проводить за книжками та комп’ютером. Крім того, вчиться грати на фортепіано. А після повного одужання має дуже багато планів – хоче займатися освітньою та акторською діяльністю. А ще – працюватиме у галузі піар-менеджменту.

– Мені надзвичайно приємно, що люди так піклувалися про мене, – каже Анелія. – Гадаю, якщо абсолютно невідомі люди змогли допомогти мені, то допоможуть і іншим. А це, гадаю, є вірою в щасливе майбутнє. 
Микола КОБИЛЮК