Найкращий бомбардир Першої ліги минулого сезону, найкращий гравець Першої ліги Руслан Гунчак (він же "Гуня"), який хотів перейти з "Буковини" до іншого клубу, знову грає за рідну команду. Кореспондентові "МБ" він розповів про те, як у дитинстві рибалив і тікав від сторожів на ставку, їздив трактором та які пісні любить співати за столом.
"Грали в кедах ганчір’яних на шипах"
- Чому ви стали футболістом?
- Я любив футбол ще з дитинства. Від Шишківців до Киселева ходили пішки або їздили велосипедами на тренування до Онуфрія Савчука, який мав там кілька груп.
- У чому тоді грали?
- Що кому батьки купили. Тоді не було можливості придбати хороші бутси. Грали в кедах ганчір’яних на шипах, таких нині вже немає. Інколи у кросівках. Коли придбав перші бутси, не пригадую. Але це був київський Аdidas.
- Чим у дитинстві займалися, крім футболу?
- А чим можна в селі займатися? Працювали по господарству. Частенько із хлопцями ходили на колгоспний ставок рибалити. Сторожі нас ганяли (сміється, – авт.).
- Ким бачили себе поза футболом?
- Вступав на історичний факультет на кафедру міжнародних відносин. Гадав, якщо із футболом не вийде, то влаштовуюся за спеціальністю. Якщо чесно, то мені не дуже це подобалося. І після року навчання вирішив перевестися на педагогічний факультет на фізкультуру.
- У вас є п’ятирічний син, він має потяг до футболу?
- Максимові невдовзі виповниться шість. У який магазин не зайдемо, він просить купити футбольний м’яч – уже 15 є. Проте дитина – місяць у футбол грає, потім – інше захоплення з’являється.
- Як до футболу ставиться дружина?
– Тетяна мене підтримує. Після кожного матчу вона, як ніхто інший, мені може сказати: "Ти там не так зіграв". Я погоджуюся.
"У гостях люблю слухати народні пісні"
- Де зараз мешкаєте?
- У Чернівцях. Маю квартиру на вул. Білоусова на два поверхи.
- Яка у вас була перша машина?
- "Москвич-412". То батькова машина була. Він мені довіряв авто майже з 12-14 років. Далеко я не їздив, так, селом. На ставок із друзями міг поїхати покупатися, до лісу на природу. Власну машину купив на "підйомні" гроші, коли грав за "Прикарпаття". Це був "Фольксваген-Вента"
- А яку музику полюбляєте слухати?
- Надаю перевагу шансону – Круг, Лепс. Але особливо люблю на відпочинку на природі або у гостях слухати народні пісні. Коли компанія збирається, моя дружина та жінки друзів починають співати. Аж самому співати хочеться, часом, навіть сам трохи "підтягую". (сміється, – авт.).
- Горілку п’єте?
- Іноді. Що це за людина, яка не випиває? Щоправда – небагато. Здебільшого п’ю пиво. У спеку краще кухоль світлого пива випити, ніж кока-колу чи фанту.
- Як проводите вихідні?
- Їжджу з родиною в село до батьків. Люблю рибалити, подихати свіжим повітрям. Ловлю на черв’яка чи на кукурудзу. Коли саме клюнуло, і ти тягнеш – це найбільше задоволення. Потім рибину викидаю назад. Орендую ставок.
- Яка ваша улюблена команда і який чемпіонат вважаєте найсильнішим?
- Моя улюблена команда – "Барселона". Із чемпіонатів дуже імпонує англійський. Цікаво за ним спостерігати. Там команда може вигравати 3:0, а потім раптом програти. До кінця гри в кожному матчі зберігається інтрига. В нас, на жаль, такого немає. Ще дуже вражають їхні компактні стадіони, трибуни дуже близько до поля, в команд постійний контакт з уболівальниками. Футбол від цього цікавіший.
В українській "вишці" вболіваю за "Металіст". Багатьох там знаю, адже грав там.
"У фінансовому плані було вигідніше залишитися в Ізраїлі"
- За яку команду мріяли грати?
- Чесно кажучи, колись мріяв потрапити до київського "Динамо" за кращих часів цієї команди. Коли тренером був Лобановський. Проти цієї команди дуже важко було грати. Я у тодішній Вищій лізі зіграв 180 матчів у складі різних команд – у "Динамо" жодного разу не виграв. Виходиш на поле, біля тебе двоє футболістів пробігли, а ти не встигаєш зрозуміти, що сталося. Нині кияни помітно "здали"…
- Багато чуток поширюються щодо того, що ви залишили команду в міжсезоння.
- Не сказав би, що я покинув команду. Тоді з’явився інший варіант, але він був не стовідсотковим. Треба було просто поїхати подивитися. Потрібно ж якось заробляти. Бо з кожним роком думаєш: "Дограю – завершу. Дограю – завершу". Я не казав, що йду з команди. Просто сказав, що хочу спробувати. Запропонували варіанти з Азербайджану та Ізраїлю. Ізраїльський варіант був у команді "Маккабі". Вони на п’ятому-шостому місці в чемпіонаті звершили. Там дуже важкий клімат і мені не сподобалося. Хоча, у фінансовому плані було вигідніше залишитися в Ізраїлі. В Україні ж, щоб відкласти гроші на майбутнє, можна заробити лише в Прем’єр-лізі. За кордоном легіонерам платять більше.
- Чому ви продовжили контракт із "Буковиною" саме на рік?
- Все може бути. Дав би Бог, щоби зі здоров’ям все було добре. Можливо, інші варіанти з’являться. А продовжити контракт не проблема.
- Чи змінилася ваша зарплатня в "Буковині" стосовно попереднього сезону?
- Ні, зарплатня залишилася на попередньому рівні.
- Коли був найскрутніший час у фінансовому плані?
- У "Буковині", коли у команди були проблеми. Ми жили на стадіоні в кімнатах, де зараз суддів приймають. Там було декілька ліжок. Їсти тоді нам було нічого. Телефонував батькам, щоби передали продукти, так майже всі хлопці робили. Разом готували, їли. Жили, як у гуртожитку.
- Ви відсвяткували День народження 9 серпня. Як святкували?
- Я й не святкував. Часу не було. Хотів у неділю в родинному колі відсвяткувати, але маємо матч на Кубок України. Якщо все буде добре, то після матчу поїдемо до батьків і відсвяткуємо.
- Що побажаєте вболівальникам?
- Підтримувати команду. В них це добре виходить. Щоби побільше людей приходили на стадіон. (Михайло САЛІТРА)
З досьє "МБ"
Руслан Гунчак народився 9 серпня 1979 року в селі Шишківці Кіцманського району.
Тато футболіста Іван Дмитрович працював водієм-дальнобійником, а мама Марія Петрівна працює лікарем у поліклініці.
Навчався у Донецькому спортивному інтернаті олімпійського резерву.
Грав за клуби: "Буковина" (Чернівці), "Прикарпаття" (Івано-Франківськ), "Іллічівець" (Маріуполь), "Металіст" (Харків), ФК "Харків", "Сімург" (Азербайджан).
