Колаж molbuk.ua
"Я вірю, що син живий", – каже мати захисника Романа Подерні Наталія СОКОЛОВИЧ. Наприкінці жовтня 2023 року її син зник безвісти під Роботиним на Запоріжжі. У його бойову машину, командиром якої він був, поцілила ворожа ракета.
"Проте командир розповідає, що коли для пошуків піднімали дрон, не бачили ні розбитої машини, ні тіл. Наразі загибель сина не підтверджена. І так уже три роки", – зітхає мати.
Свою історію Наталія Соколович розповіла molbuk.ua
Бачила сина у своїх видіннях
Навесні цього року під час обміну тілами загиблих військових родині повідомили про можливу невідповідність результатів ДНК-експертизи, після чого аналіз повторили. Остаточного підтвердження наразі немає.
Це лише посилило надію жінки на те, що син може бути живим.
Наталія Соколович – відома вишивальниця з міста Вашківці на Вижниччині, членкиня Спілки художників Полтавщини. Спеціалізується на традиційній народній вишивці, створює жіночі та чоловічі сорочки, сукні.
Синові теж вишила сорочку – білим по білому. На весілля створила і невістці, і синові вишиті костюми. Саме під час вишивання рік тому пані Наталі прийшло видіння про сина.
"Перед очима наче кіно пробігло, що він на колінах, у військовій формі, небритий, брудний. А недавно знову бачила ще гірший сюжет: ніби на ньому ошийник, він на ланцюгу і не тямить, хто такий. Можливо, син і справді зараз без тями, контужений, якщо в його машину поцілила ракета", – припускає жінка.
Мати досі не отримала документального підтвердження, що її син у полоні. Але ж і загибель його теж не підтвердили. І результати ДНК-експертизи не збігаються. Пані Наталія довіряє своїм видінням. Каже, вони вже кілька разів справджувалися.
"У мене таке буває, що за мить перед очима проноситься якась картинка. За життя було п’ять таких сюжетів, і всі вони невдовзі здійснилися. Якось я так побачила смерть свого племінника, який на той момент тільки почав нездужати. Іншого разу – як в однієї молодої матері померло дитя. Хоча, коли воно народилося, нічого не віщувало біди. Та за місяць я дізнаюся, що дитинка таки справді померла, і її ховали так, як я це бачила у своєму видінні... І смерть подруги бачила... Не знаю, нагорода це мені чи покарання, отакі здібності", – зітхає жінка.
Фото molbuk.ua
Коли ж у 2023 році Романа Подерню мобілізували, матері перед очима постала моторошна картина: могила сина без хреста. "Коли він пропав безвісти, я вирішила: видіння означає, що я його вже не знайду. Та потім майнула картина, що син у полоні, і знову з’явилася надія. Я почала його шукати", – каже пані Наталія.
"Не так хотіли відзначити його 40-річчя..."
До великої війни Роман не служив. Після мобілізації військова справа швидко його захопила.
"Коли сина забрали на війну, він мені сказав: "Мамо, якби я знав, що таке армія, я б і колись служив. Як буде все добре, залишуся військовим", – згадує Наталія.
Роман навчався в Одесі. Серйозно ставився до занять і прагнув розібратися у військовій справі…
Після одного з боїв йому мали присвоїти звання молодшого сержанта.
"Якщо брався за якусь роботу, робив її з душею. Не просто так, щоб відсидіти", – говорить жінка.
У речах, які побратими передали родині, пані Наталія знайшла зошит. У ньому син власноруч розписував майбутній бій, схему дій військових і розташування противника. "Він знав напрям вітру, як та куля летить. То було його", – каже мати.
Фото з інтернету
Особливо пані Наталія запам’ятала останню телефонну розмову із сином. Жінка саме перебувала в лікарні, де їй ставили крапельницю.
"Мені того дня було дуже зле. Чому, не могла пояснити. Зателефонував син. Він до мене завжди звертався лагідно "Мамусь". Запитав тоді: "Мамусь, як ти?" Кажу: "Трішки легше, вже посуд мила". Він здивувався: "Що, у вас нема кому посуд помити?" Бо у мене є ще два сини", – згадує пані Наталія.
Для матері ця розмова залишається останнім зв’язком із сином. Дев’ятого жовтня йому мало б виповнитися сорок років. "Зовсім не так я планувала відзначити його 40-річчя", – зітхає мати.
Через невідомість Наталія Соколович досі не може виготовити для сина документи: ні посвідчення учасника бойових дій, ні витяг з протоколу засідання у частині про статус військового.
"Але я не нарікаю. То є наша держава. Погана вона чи хороша, але вона наша", – каже жінка.
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
