Фото: Максима Козменка
Військовослужбовець на псевдо Сем – ровесник незалежності. Що таке Радянський Союз чоловік чув лише від дідуся. Сем вважає, що насправді Україна заявила про свою незалежність під час Помаранчевої революції.
Про це йдеться у публікації "МБ".
"Це вперше, коли про Україну заговорили. Студенти вийшли на протести і не боялися висловити свою позицію. Другий епізод боротьби за незалежність – це Євромайдан. Світ побачив, що Україна не боїться, що люди можуть не погоджуватися з діями влади. А коли почалася АТО, ми з побратимами стали плечем до плеча, бо розуміли, за що ми стоїмо. Ми стояли за правду.
Наша єдність полягає не у вказівках влади. Наша єдність – у братерстві. Війна змушує цінувати кожну прожиту хвилину. Війна – це відповідальність не лише за своє життя, а за життя тих, хто стоїть поруч з тобою, побратимів. Кожен із нас щодня дає собі звіт: що зробив сьогодні, щоб завтра було краще. Ми думали, що раніше було жити важко, але з повномасштабною війною зрозуміли, що саме тоді ми проживали найкращий час. Для того, щоб не втратити незалежність, яка у нас є, у владі не повинно бути негідників, які знецінюють те, що у нас є і що ми робимо", – каже Сем.
"Українці зараз відчувають, якою ціною здобувається незалежність"
Ігор БАБ'ЮК, директор Буковинського центру виборчих технологій:
"За 35 років незалежності Україна пройшла шлях від формального проголошення суверенітету до боротьби за нього на полі бою. Проголошення незалежності України у 1991 році не стало раптовим рішенням. Цьому передували політичні та громадські процеси, які активізувалися наприкінці 1980-х років.
У 91-му, чесно кажучи, Україна готувалася завчасно до незалежності. За рік, як ми знаємо, була проголошена Декларація про державний суверенітет Української РСР. Фактично це вже був такий результат, який реально показав, що Україні потрібно відокремлюватися від Росії. З 88-го року різні демократичні рухи, Рух за перебудову ("Зелений світ", просвіта імені Шевченка, громадські структури) змусили тоді радянську Верховну Раду ухвалити Державний акт про незалежність у серпні 1991 року.
Повномасштабна війна змінила сприйняття незалежності українцями. Якщо у перші десятиліття після 1991 року незалежність для багатьох була радше політичною реальністю, то тепер її ціну визначають події війни та людські втрати.
Думаю, що зараз українці відчувають, якою ціною здобувається ця незалежність. Хоч ми були в 91-му році формально незалежні, але багато економічних структур, політичних залежали від Росії. Коли ми говоримо про те, що, наприклад, за Віктора Януковича у нас фактично російські спецслужби сиділи в кабінетах і керували Україною. Ми навіть собі уявити не могли, що Україна дійде до того, що ми будемо кров’ю виборювати зараз, відстоювати свою незалежність.
Нині Україна не змогла б протистояти Росії без міжнародної допомоги.
Ви ж знаєте, що економіка України тримається завдяки зовнішній підтримці. Це правда. Тому що протистояти такому монстру, як Росія, протистояти з такою розхитаною економікою, яка в нас була, ми б не змогли. І дякувати нашим західним партнерам – країнам, які нам допомагають, і людям, які на фронті виборюють нашу незалежність, – це і є основний фактор нашої боротьби за незалежність.
Після здобуття незалежності Україна недостатньо послідовно розвивала власні духовні та історичні цінності.
Є позитив в тому, що на 35-й рік незалежності ми розуміємо, що у нас є певні духовні цінності, історична спадщина. Якби ми з 91-го року так стабільно це відбудовували (наприклад, національний пантеон не зараз почали формувати, а з 91-го року), якби були патріоти у владі, то я так думаю, що в нас і війни не було, бо Росія просто боялася б напасти.
Російський вплив на Україну протягом років був системним, а його метою було збереження залежності країни від Москви.
Оскільки російські спецслужби і російське керівництво вкладали величезні кошти в те, щоб Україну зробити лояльною маріонеткою Росії, то, звісно ж, вони сподівалися, що вони візьмуть Україну за три дні. Тільки завдяки нашим воїнам, українцям, які стали пліч-о-пліч, Росії складно нас побороти. Вони рано чи пізно дійдуть до того, що далі не зможуть зазнавати таких колосальних втрат.
Головне не давати жодного шансу розхитувати ситуацію всередині. Тобто, ми розуміємо, що є різні політичні сили. На жаль, вони у нас в більшості підв’язані під лідерів, а не під політичну ідеологію. Тому головне, щоб якісь лідерські амбіції зовні на нас не вплинули.
Росія може намагатися використовувати не лише військові, а й політичні інструменти впливу. У спецслужбах Росії розуміють, що кошти, які вони кидають на армію, набагато легше було б вкинути в якусь політичну силу сюди, щоб в Україні зробити переворот, який їм вигідний. Нам головне зараз не довіряти російській пропаганді, не вестися на якісь сумнівні гасла і триматися спільно, незалежно від того, які політичні погляди ви маєте в Україні.
Загалом же Україна має перспективу подальшого розвитку як європейська держава. Перспективи в тому, що за п’ять років ми зберегли незалежність. Є втрати території, людей, але ми бачимо, що Україна є. Її визнає міжнародне товариство. І, якщо б не війна, то в України є всі перспективи стати членом Євросоюзу та розвиватися, як інші європейські країни".
Читайте новини "МБ" у Google News | Facebook | Telegram | Viber | Instagram
